Закон про фріланс: особливості трудового договору з нефіксованим робочим часом

10 серпня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості» № 2421-ІХ від 18.07.2022 р., який назвали умовно як «закон про фріланс».

Метою закону є регулювання нестандартних форм зайнятості для осіб, які виконують роботу на непостійній основі, так як у суб’єктів господарювання в ряді випадків виникає потреба у залученні осіб на нерегулярній основі для виконання тих чи інших робіт, які носять непостійний, але повторюваний характер.

Законодавець доповнює Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП України) особливим видом трудового договору – трудовий договір з нефіксованим робочим часом.

Особливості трудового договору з нефіксованим робочим часом:

• не встановлено конкретного часу виконання роботи, роботодавець лише погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання вже конкретно замовленої роботи з дотриманням вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку;
• обов’язок виконувати роботу, що передбачена умовами цього трудового договору, виникає виключно у разі її надання роботодавцем.

• не гарантує працівнику, що така робота буде надаватися постійно, тобто самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи;
• зобов’язаний дотримуватись умов оплати праці, у тому числі визначених законодавством.

Особливості щодо кількості таких трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця:

• не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів роботодавця;
• якщо у роботодавця менше 10 працівників, то може укладати лише один такий трудовий договір.

Особливості умов

Обов’язковий зміст інформації трудового договору з нефіксованим робочим часом передбачений законом, а примірна форма такого трудового договору затверджується Держпраці. Такий трудовий договір укладається обов’язково у письмовій формі. У трудовому договорі з нефіксованим робочим часом можуть встановлюватися додаткові підстави для його припинення, які повинні бути пов’язані із здібностями чи поведінкою працівника або іншими причинами економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру.

Особливості режиму роботи

Законодавець вводить поняття базові години та базові дні – інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати.

Кількість базових годин не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів не може перевищувати 6 днів на тиждень.

Мінімальна тривалість робочого часу працівника протягом календарного місяця становить 32 години.

При цьому працівник може виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями.

Особливості оплати праці

Заробітна плата за трудовим договором з нефіксованим робочим часом виплачується за фактично відпрацьований час. За відрядної системи оплати праці заробітна плата виплачується працівникові за фактично виконану роботу за встановленими відрядними розцінками.

У разі якщо працівник протягом календарного місяця виконував роботу менше 32 годин, йому повинна бути виплачена заробітна плата не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором.

У разі ненадання роботодавцем роботи працівникові заробітна плата за відрядної системи оплати праці протягом календарного місяця повинна бути виплачена працівникові у розмірі, не меншому за розмір заробітної плати працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, за 32 години робочого часу.

У разі згоди працівника на залучення до роботи поза межами базових днів або годин його робота оплачується у розмірі, не меншому ніж передбачено умовами трудового договору, а у разі перевищення нормальної тривалості робочого часу в порядку, передбаченому статтею 106 КЗпП України (оплата роботи в надурочний час).

Особливості індивідуальних спорів

Працівник має право відмовитися від виконання роботи, якщо роботодавець вимагає виконання роботи поза межами базових днів та годин або якщо йому було повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків направлення відповідного повідомлення, визначених трудовим договором.

Відмова працівника від виконання роботи у базові дні та години є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, крім випадків відмови у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю чи виконанням державних або громадських обов’язків, а також повідомленням роботодавцем працівнику про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором.

Особливості трансформації договірних відносин

Працівник, який відпрацював на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом понад 12 місяців, має право звертатися до роботодавця з вимогою укладення строкового або безстрокового трудового договору на умовах загальновстановленого у роботодавця графіка роботи з відповідною оплатою праці.

За результатами розгляду зазначеної вимоги роботодавець зобов’язаний протягом 15 календарних днів з дня звернення працівника укласти з ним такий строковий або безстроковий трудовий договір або надати йому в письмовій формі обґрунтовану відповідь про відмову укласти такий трудовий договір.

У разі відмови роботодавця укласти такий строковий або безстроковий трудовий договір працівник має право повторно звертатися з відповідною вимогою протягом усього строку дії трудового договору з нефіксованим робочим часом, але не раніше ніж через 90 днів з дня отримання відповіді роботодавця на попередню його вимогу.

Як вказав законодавець жодні особливості регулювання трудових відносин, у тому числі виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу, не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Проте тільки застосування на практиці таких нових форм трудових взаємовідносин покаже їх універсальність та затребуваність як для роботодавців, так і для працівників.

Автор:

Галина Мальцева,

адвокат АО «АФ «АКТІО»