Ми можемо і вміємо перемагати, або Статус військових в Україні має змінитися, – Віктор Крикун

Редакция
29 июня 2022, 09:13
105739 минут читать

Цей матеріал також доступний українською

Професійність військових зараз має велике значення, тому реформа беззаперечно має відбуватися

  • Ссылка скопированаlink copied

На обрії четвертий місяць агресивної війни росії проти України. Але не дивлячись на всі жахи, що спіткали нашу країну, українське суспільство зуміло консолідуватись від самого початку, і продовжує тримати цю героїчну планку та захищати свою землю і допомагати один одному.

Про те, як вплинула війна на профдіяльність юристів, яких змін потребує суспільство в цілому, та військова галузь зокрема, Борг.Експерт розповів адвокат, арбітражний керуючий Віктор Крикун.

В який момент ви вирішили захищати країну? Ви вступили до лав ЗСУ чи в ТрО?

Власне, вирішив я це на початку війни. Пішов до військкомату, але чи працював він, чи ні, було незрозуміло. Наступного дня вдалося дізнатися, що він працює, але не в своєму приміщенні, а в одній зі шкіл мого району. Прийшовши туди, став у велику чергу, десь 500 осіб, відстояв, але в цей день не зміг оформити військовий квиток і тільки 26 лютого вдалося записатися. Але куди та кого направили, на той момент ніхто не розумів, маю на увазі – чи безпосередньо до тероборони чи до ЗСУ. А в цей час на Оболоні вже були військові дії, діяли ворожі ДРГ, була чутна стрільба. Тож ночували ми у приміщення школи, у спортивному залі на підлозі. Обстановка була досить напружена, і десь з 26 по 28 лютого нас возили по військових частинах, щоб прийняти.

Зрештою, 28 лютого я потрапив до військової частини, в якій перебуваю дотепер. Тобто з цієї дати я зрозумів, що я у ЗСУ і почав проходити службу.

Чи є у вас військова підготовка, та, можливо, “практичний” військовий досвід?

Так, я проходив строкову службу ще в радянській армії, це було у період з 1987 по 1989 рік. Мав дуже добру підготовку, закінчив “спеціалізовану учєбку”, потім служив інструктором у військовому училищі. Тож я дуже добре обізнаний у військовій справі. Як військовий я і морально, і психологічно, і фізично підготовлений, єдине що, вік вже трохи не той, мені 54 роки, але військову службу я знаю добре.

Які завдання на вас покладені зараз, де саме ви служите, якщо це не є секретною інформацією?

Я повинен керуватися інструкцією, яка є в ЗСУ щодо надання інформації будь-яким медіа, тож повідомити, в якій саме військовій частині я несу службу, і де вона знаходиться, я повідомити не можу. Єдине, що можу зазначити, що територіально – це неподалік Києва. Перші місяці я виконував функції звичайного стрільця, я призвався старшим солдатом. Коли загроза Києву зменшилась, я вже був переведений безпосередньо в штаб, до основного складу і сьогодні виконую функції помічника командира батальйона з правових питань.

Чи багато ваших колег, зокрема арбітражних керуючих, долучилися до лав ЗСУ чи ТрО?

Так, арбітражних керуючих багато, я думаю, немає сенсу всіх перелічувати. Щодо адвокатів (а я працюю і адвокатом), їх також достатньо. Люди перш за все керувалися свідомим бажанням захищати свою країну і певним героїзмом, бо в кожної людини є усвідомлення, що у разі небезпеки в країні, потрібно йди до ЗСУ та захищати себе, країну, родину, друзів.

Як війна вплинула на вашу професійну діяльність?

Перший місяць було дуже важко, тому що йшли бойові дії. З часом, коли загроза зменшилась, я почав працювати і в штабі, і паралельно – як арбітражний керуючий, адвокат та викладач у вищому навчальному закладі. Моя кафедра у Державному податковому університеті почала працювати в режимі онлайн, тому я мав змогу проводити лекції дистанційно, брати участь у засіданнях кафедри, наукової ради.

Як арбітражний керуючий приймав участь в судових засіданнях. Як адвокат я не лише беру участь в судових засіданнях в режимі онлайн, також почав залучатися до групи адвокатів ЗСУ, і в мене було багато засідань в Києві та області, а також за межами Київщини, на яких я перебував особисто.

Стосовно роботи арбітражного керуючого. Те, що господарські суди, як першої, так і апеляційної інстанції почали працювати, це факт. Але, не зважаючи на деякі роз’яснення від Мінʼюсту, існують нарікання колег на те, що повноцінно сьогодні виконувати свою роботу на чолі підприємств арбітражні керуючі не можуть. Бо є певні обмеження та незручності.

Втім, навіть не зважаючи на війну, арбітражні керуючі мають працювати й надалі. У світі існують країни, де війна триває роками, але держави як певний носій економічних процесів продовжують функціонувати.

Тому вважаю, що повністю забороняти діяльність арбітражних керуючих неможна, має бути індивідуальний підхід в залежності від кожної окремої ситуації. Можливі певні обмеження щодо окремих процесуальних дій, але повної заборони бути не повинно. Я переконаний, що багато питань можна вирішити, в тому числі з учасниками цих процесів – арбітражними керуючими. До речі, Національна асоціація арбітражних керуючих України тримає на контролі ці питання, ми багато з колегами комунікуємо, допомагаємо один одному, тож можу сказати, що НААКУ працює в повному обсязі, не зважаючи на складну ситуацію.

Як для вас пройшов перший день війни, що ви відчували, що робили?

На початку розмови я про це трохи зазначав, але додам, що було страшно. Я перебував у такому місці, де постійно було чутно вибухи, постріли… Це все, безперечно, було страшно, але знаєте, людина має інстинкт самозбереження, який активується при стресі. До речі, до війни мав певні проблеми із здоров’ям, але після пережитого стресу почуватися в цьому сенсі став набагато краще (сміється – прим. ред.). Врешті решт мені вдалося.

Як війна вплинула на вас та ваших близьких? Що ця війна означає для вас особисто?

Мої близькі – це мій син, він з родиною перебуває у Івано-Франківську, він теж професійний адвокат, він батько трьох дітей. Разом з тим він часто буває у Києві через професійну діяльність, бере участь у судових засіданнях, безпосередньо бере участь у справах, повязаних із подіями у Бучі, Ірпені, Ворзелі, тобто щодо вбивства російською армією мирних жителів. Ми постійно на зв’язку. Щодо другого питання, то війна для мене має, так би мовити, особисте значення, бо моє прізвище Крикун. З діда-прадада це були військові, бо прізвище Крикун це певна посада, це та людина, яка мала право писати та оголошувати накази, мій син також військовозобов’язаний. Тож жодних сумнівів, йти чи не йти служити не було. Війна, як це не дивно, прозвучить, дала мені можливість реалізувати себе, і по іншому зараз я себе не бачу.

Якби ви зараз не служили, щоб ви робили, крім професійної діяльності?

Паралельно моїй профдіяльності, а я адвокат, арбітражний керуючий і викладач, як солдат ЗСУ я спілкуюся багато з волонтерами, я публічна людина, в мене багато зв’язків як в Україні, так і за її межами, тому я займався б напевно волонтерською діяльністю. До речі, моя родина також займається волонтерською діяльністю, суттєво допомагають, в тому числі і мені, як солдату. Тож будь-якої альтернативи, пов’язаної, наприклад, із виїздом за кордон, я не мав та не маю, передусім через внутрішні переконання. Я українець і за походженням, і за сенсом життя, і я знаю, що 300-річна боротьба нашого народу закінчиться нашою перемогою, іншого не бачу.

Дві речі, які починаючи з 24 лютого 2022 року вас найбільше вразили: як в негативному, так і в позитивному сенсі?

Щодо негативного, можливо, це трохи пов’язано з організацією процесу, оскільки дуже багато людей хотіли служити в армії, але прийшовши до військкомату, не могли зрозуміти, як відбувається призов. Тобто, що стосується і медичних комісій, і фахового військового відбору, хотілося б побажати, щоб ці процеси відбувалися на більш професійному рівні.

Щодо позитивних моментів, це безперечно героїзм і небажання українців підкорятися нашому ворогу – росії. А страх, він на моє переконання був присутній абсолютно у всіх, але зі мною в черзі до воєнкомату стояли усі: від молодих людей 18 років до 68 (останнім пояснювали, що за віком вони не можуть служити, але бажання виявляли абсолютно всі). На мою думку, все це нас, українців, характеризує дуже переконливо як націю.

Ми довели, що не скорилися і не скоримося, що ми можемо і вміємо перемагати.

Маю такий приклад: я є вірянин, ортодоксальний християнин, і під час сповіді я попросив свого духовного наставника дати благословення на вбивство, саме вбивство під час війни, вбивства тих військових, які загрожують сьогодні мені, моїй родині, моїй країні. І він без будь-яких вагань мені це дав. Тому я впевнений в перемозі України, бо правда і справедливість на нашому боці, ми захищаємо свою землю.

Чи вважаєте ви, що Україні потрібна військова реформа? Що, на вашу думку, слід змінити?

Це питання дуже важливе і має окремі складові. Я людина з військовим досвідом, служив майже 35 років тому ще в радянській армії, і тоді мені було абсолютно зрозуміло, що таке фаховий військовий, як його навчають, як він проходить службу, яка кількість військових училищ потрібна тощо. Я дуже багато їздив за кордон, бачив, хто такі військові в інших країнах. Багато разів був і в Ізраїлі, тож бачив, якими мають бути фахові військові, яке відношення до них має бути в країні, які пільги вони повинні отримувати. Тож я абсолютно впевнений в тому, що в країні повністю має змінитися ставлення до військових.

  1. По-перше, як на мене, повинна повністю бути нівельована строкова служба, тому що вона не дає на виході того якісного військового фахівця, який повинен бути.
  2. По-друге, статус військовослужбовця, якщо людина обрала цей фах, повинен бути високооплачуваним. До речі, однією із складових мотивації якраз і є велика заробітна плата. Дуже дякую президенту за його розуміння того, що сьогодні в армії мають бути високі зарплати, це дуже сильно мотивує солдатів та офіцерів. Тому я вважаю, що статус військових має змінитися, і в країні це вже відчувається.
  3. По-третє, сьогодні нам не вистачає фахових військових з досвідом. Дуже велику цінність зараз має досвід людей, які приймали участь у війні з 2014 року, це так звані АТОшники. Наразі вони складають основний костяк формування підрозділів.
  4. По-четверте, ми повинні розуміти, що фаховий військовий – це саме та людина, від якої залежать життя інших, в тому числі тих, хто є у нього в підпорядкуванні – солдатів, сержантів тощо. Тому підготовка має бути якісною, а враховуючи, що Україна переходить на стандарти НАТО, я впевнений, що зараз потрібно збільшувати армію, мінімум на 100 тисяч осіб, і це повинні бути абсолютно фахові військові, які повинні пройти навчання. Більше того, і вам відомо, що ми отримуємо зброю НАТОвського стандарту, тож необхідно проходити перепідготовку.

Професійність військових зараз має велике значення, тому реформа беззаперечно має відбуватися.

Чи потребують військові, звичайні солдати юридичної підтримки зараз?

Це дуже актуальне питання. За своїми посадовими обов’язками я проводжу зараз безліч консультацій, як і мої колеги з групи «Адвокати ЗСУ», багато спілкуюся в інтернеті у соціальних мережах, і розумію, що питань дуже багато. Більше того, адвокати, які служать у ЗСУ, теж стикаються з певними проблемами. По-перше, наразі є проблема врегулювання конфлікту інтересів, оскільки адвокат, який сьогодні перебуває у лавах ЗСУ, повинен призупинити адвокатську діяльність. Але виникає питання, а як це зробити, коли немає кому передати справи, а судові засідання все рівно відбуваються тощо.

Наразі я з колегами з групи «Адвокати ЗСУ» напряму спілкуємося із законотворцями, з посадовими особами ЗСУ і знаємо, що відбуваються слухання щодо внесення змін до законодавства, щоб тим адвокатам, хто служить у ЗСУ, не потрібно було призупиняти свою адвокатську діяльність. Бажання захищати свою батьківщину має бути зрозумілим, і я особисто не бачу якогось конфлікту інтересів. Точніше є норми, які протирічать одна одній, але це питання необхідно вирішити шляхом внесення відповідних змін.

Дякуємо за розмову.

Спілкувався Єгор Жєлтухін, «Борг.Експерт»

 

 

Не пропустите важное!
Подписывайтесь и получайте дайжест новостей

Ежедневно или еженедельно – выбираете вы!

Присоединяйтесь к профессиональному сообществу borg.expert

Материалы по теме

Розслідування

Статьи • Война с Россией; БОРГ-review
Руйнування фіксуються в різних громадах так, аби зберігались метадані світлин – відтак, це можна приймати як докази в судах

Розслідування

Статьи • Война с Россией; БОРГ-review
Російський олігарх Анатолій Локтіонов справді хоче допомогти Україні чи боїться санкцій ЄС…

Дослідження

Статьи • Война с Россией; БОРГ-review
Кожна особа має право звернутись до суду України щодо стягнення майнової шкоди з держави агресора – російської федерації

Війна з Росією

Статьи • Война с Россией
Більшість колег та товаришів адвоката Іллі Костіна - це люди, які відчули своє зобов'язання перед Батьківщиною захистити її. Але не всі...

Війна з Росією

Статьи • Война с Россией
В нас, українців, немає шляху іншого, ніж перемога

Війна з Росією

Статьи • Война с Россией
Ключовим питанням дискусії стало: “Чи зможе Україна завдяки допомозі Заходу здобути воєнну перемогу?”