Податковий прогноз на 2026 рік

Почнемо трішки здалеку: коли ви відкриваєте проєкт держбюджету на 2026 рік, перше, що кидається в очі — цифра 4,8 трильйона гривень. Для порівняння: в останній мирний рік ми оперували сумою в 1,3 трильйона. Здавалося б, фінансовий ресурс держави виріс утричі — чудово!

Але, на жаль, це — міраж. Якщо використати не складний інструмент, наприклад, підручник з економіки, то ми дізнаємось, що це називається «номінальним зростанням». Справа в тому, що в реальності українські гроші існують у двох вимірах одночасно — є цифри на папері, а є їхня реальна купівельна спроможність після того, як інфляція воєнного часу відкусила від них шматок.

Якщо перерахувати бюджет-2026 у ціни 2021 року — щоби порівнювати дійсно порівнюване, — відкривається не дуже приємна правда: наші можливості скорочуються. Це не те, щоби приховують, але й не виносять у заголовки пресрелізів.

Нова норма

У 2025 році сектор безпеки та оборони поглинув 58% бюджету. Тут важливо зупинитися. Ці 58 % — це не якась тимчасова аномалія чи надзвичайний захід. Це реальність української економіки, яка триватиме стільки, скільки триватиме потреба в обороні. Можна по-різному ставитися до конкретних рішень влади, але факт залишається фактом: поки триває війна, альтернативного розподілу бюджету просто не існує.

Це означає, що освіта, медицина, соціальний захист, пенсії, дороги, культура — усе це тепер ділить між собою менше половини бюджету. І ця частина, якщо дивитися чесно, не росте в реальному вимірі.

Візьмемо соціальний захист як приклад. У 2022-му це було 16 % бюджету, у 2026-му — 10 %. Шість процентних пунктів різниці — це не просто статистика. За цими цифрами стоять конкретні програми, які або скоротилися, або взагалі зникли. Пенсії номінально зростають, але в реальних цінах купівельна спроможність майже не змінюється — інфляція з’їдає формальне підвищення.

Варто розуміти — тут немає простих рішень. Система потребує реформування — це всі розуміють. Але реформувати систему під час війни, коли частина платників податків або на фронті, або виїхала, а демографічна криза стає дедалі глибшою — це спроба провести капітальний ремонт літака під час польоту. Звісно, можна спробувати, але наслідки можуть бути фатальними.

Десять мільярдів нічим

Але повернімося до головного питання: звідки взялася та сама дірка в бюджеті, про яку так багато говорять?

Річ у тім, що навіть ці 4,8 трильйона — не вся картина. Останні роки Україна покривала приблизно третину свого бюджету за рахунок зовнішньої допомоги. Це не якась таємниця — гранти та кредити від партнерів, які дозволяли закрити розрив між доходами та витратами.

У 2025-му Україна розраховувала на близько $55 мільярдів такої допомоги. У 2026-му, за початковими оцінками, — лише $11 мільярдів. Різниця в п’ять разів. І навіть якщо врахувати всі підтверджені на сьогодні кредитні лінії, транші та програми підтримки, усе одно залишається розрив приблизно в $10 мільярдів.

Для розуміння масштабу: це 40 % річного бюджету Києва. Або два з половиною місяці фінансування всієї армії. Або три повних роки видатків на всю вищу освіту країни разом узяті. Ці гроші десь треба взяти — інакше доведеться скорочувати видатки на цю саму суму.

І тут варто зробити крок назад, щоби побачити більшу картину. Це не перша фіскальна криза в історії України, і кожного разу держава обіцяла її вирішити «по-новому». Але є закономірність: коли раніше виникав бюджетний дефіцит, влада йшла найпростішим шляхом — підвищувала ставки для легального бізнесу, який і так усе платить. Тіньовий сектор залишався недоторканим просто тому, що не було інструментів його контролювати.

Цього разу логіка інша — принаймні в теорії. Замість чергового «затягування гайок» на тих, хто вже в системі, держава робить ставку на розширення самої системи. Вивести з тіні тих, хто зараз взагалі не платить. Але чи спрацює ця ставка — питання, на яке відповість тільки час.

Десять мільярдів гривень бюджетної проблеми

Отже, так, є розрив у $10 мільярдів — що із цим будуть робити?

Варіант перший — детінізація економіки. Звучить як заклинання, яке повторюють уже років п’ятнадцять, але цього разу є конкретика. Уряд закладає в бюджет 400–450 мільярдів гривень додаткових надходжень від «виведення з тіні». За поточним курсом — близько $15 мільярдів.

Данило Гетманцев, голова парламентського комітету з фінансів, оцінює обсяг тіньової економіки в 900 мільярдів — трильйон гривень недоотриманих податків щороку. Якщо вдасться «дістати» звідти хоча б 40–45 % — проблема закривається.

Детінізація — це стратегічна ставка уряду. Але варто бути чесними: історія показує, що такі плани ніколи не виконувалися на 100 %. Більше того, кожного року обіцяють вивести економіку з тіні, і кожного року план не спрацьовує. Чому цього разу має бути інакше?

Відповідь — технології. Раніше детінізація означала рейди, перевірки, тиск на бізнес, який і так у системі. Зараз йдеться про щось фундаментально інше: SAF-T (автоматичний обмін податковими даними з бізнесом), е-акцизні марки на алкоголь і тютюн, звітність цифрових платформ про доходи продавців, поступове розширення доступу податкової до інформації про банківські рахунки. Це не просто посилення контролю — це зміна самої природи контролю. Раніше податкова бачила лише те, що їй показували. Тепер вона почне бачити все.

Але навіть із цими технологіями є проблема масштабу. Це поки що не той обсяг, щоб одразу додати 400–450 мільярдів до бюджету. Системі потрібен час на розгортання. І навіть у найкращому сценарії детінізація дає менше, ніж потрібно, якщо міжнародна допомога справді впаде настільки різко.

Варіант другий — нові податки без підвищення основних ставок. Можна додати:

• 14 млрд грн від оподаткування доходів на цифрових платформах — той самий «податок на OLX», про який так багато говорили
• 8,5 млрд грн від акцизу на солодкі напої
• Близько 26 млрд грн від посиленого стягнення податкового боргу

Разом виходить десь 48–50 мільярдів гривень. Це $1,5–2 мільярди за поточним курсом. Допомагає, але не критично — покриває лише п’яту частину розриву.

Варіант третій — підвищення основних ставок. Й ось тут починається найделікатніше.

У меморандумі з міжнародними фінансовими партнерами є формулювання, яке варто процитувати дослівно: «Підвищення основної ставки ПДВ було б найбільш доречною відповіддю на бюджетні шоки». Це не ультиматум і не вимога. Це фіксація готовності до такого кроку, якщо інші варіанти не спрацюють.

Зараз ПДВ — 20 %. Підвищення на один процентний пункт дає приблизно 50 мільярдів гривень додатково. Підвищення на два — близько 100 мільярдів. Для порівняння: минулорічне підвищення військового збору з 1,5 % до 5 %, яке вже відбулося, принесло 122 мільярди за рік.

Тобто інструменти є. Питання — чи доведеться їх використовувати. А відповідь на це питання залежить від того, наскільки реалістично працюватиме детінізація та чи надійде міжнародна допомога вчасно. Якщо історія — це хоч якийсь орієнтир, то детінізаційні плани зазвичай виконуються на 60–70 % у кращому випадку. А міжнародна допомога має звичку затримуватися через бюрократичні процедури та політичні зміни в країнах-донорах. Це не песимізм — це просто статистика минулих років.

Три сценарії: спокійний, турбулентий та ще один

Тепер, коли контекст зрозумілий, можна окреслити три найімовірніших варіанти розвитку подій, якщо врахувати ці вхідні дані.

Оптимістичний сценарій: детінізація спрацьовує частково — дає близько 300–350 мільярдів гривень замість запланованих 400–450. Це не провал, але й не успіх. Нові податки додають свої 48 мільярдів. Міжнародні партнери знаходять додаткові кошти — може, не всі $10 мільярдів, але значну частину. Внутрішні запозичення через ОВДП закривають решту.

Тут основні податкові ставки залишаються без змін. ПДВ — 20 %, податок на прибуток — 18 %, ПДФО — 18 %. Військовий збір зберігається на рівні 5 % весь рік. Реформу спрощеної системи для ФОП відкладають на 2027-й. Бюджет збалансований — хоч і з напругою, хоч і на межі, але без драматичних підвищень.

Для бізнесу це означає передбачуваність. Для громадян — відсутність нових податкових шоків. Для держави — продовження балансування на канаті між потребами оборони та соціальними зобов’язаннями.

Базовий сценарій трішки інший — детінізація не виправдовує сподівань та дає лише 200–250 мільярдів. Міжнародна допомога затримується через бюрократичні процедури, політичні зміни в країнах-донорах, будь-що інше. До середини 2026 року — десь у червні-липні — стає очевидним, що проблема не вирішується тими методами, на які розраховували.

Саме тоді з найбільшою ймовірністю активується та сама «найбільш доречна відповідь»: ПДВ підвищують на один процентний пункт, до 21 %, з осені.

Це дає близько 50 мільярдів гривень до кінця року й закриває основний брак. Соціально це дуже болюче — ПДВ перекладається на ціни, тож його відчує буквально кожен. Якщо враховувати інфляцію — стає ще більш неприємно. Але є і плюси, щоправда тільки для бюджету — це технічно доволі швидко реалізовується і дає передбачуваний результат.

Бізнесу доведеться перебудовувати ціноутворення посеред року. Громадянам — звикати до чергового подорожчання всього підряд. Але це все ще контрольоване підвищення, а не хаотичне.

Критичний сценарій полягає в тому, що детінізація провалюється (менше 200 мільярдів), міжнародна допомога скорочується більше, ніж очікувалося, а внутрішні запозичення наштовхуються на межу можливого. Влітку-восени 2026-го стає зрозумілим, що базові інструменти не працюють.

Тоді запускають «план Б»: ПДВ до 22–23 %, податок на прибуток до 20 %, прискорена реформа ФОП із диференційованими ставками 3–17 % вже з 2027-го, замість поступового впровадження. Можливо — повернення до ідеї прогресивної шкали ПДФО, хоча параметри її досі не визначені.

Це найважчий сценарій, але, як бачимо зі статистики, цілком реальний — кожен п’ятий випадок. До такого рівня кризи справа дійде, якщо одночасно зламається кілька запобіжників: детінізація не дасть навіть мінімуму, допомога затримається критично довго, а внутрішній ринок ОВДП насититься.

Що це означає для вас особисто

Якщо ви ведете бізнес — особливо малий чи середній — найголовніша новина така: у 2026 році ставки, швидше за все, не змінять. Але це не означає, що нічого не зміниться.

Найбільша помилка — думати, що якщо ставки залишаться колишніми, то й податкове навантаження не зросте. Насправді відбувається щось набагато фундаментальніше: держава змінює саму логіку контролю.

Зміниться глибина бачення. SAF-T для великих платників, електронні акцизні марки, звітність платформ про ваші продажі на OLX чи Prom.ua, поступове розкриття банківської інформації для податкової. Навіть якщо ваша ставка залишиться тією ж — скажімо, 5 % для ФОП третьої групи, — можливості «оптимізовувати» сумнівними шляхами дохід ймовірно скоротиться.

Ефективна ставка для багатьох зросте не через зміни в законодавство, а через зміну реальності його виконання. Це як перехід до камер на дорогах, що фіксують перевищення — обмеження швидкості не змінилося, але їхати 150 у зоні «90» раптом стало дорого.

Якщо ви працюєте за наймом — військовий збір 5 % залишиться весь рік. ПДФО 18 % теж. Номінальна зарплата може підрости, але реальна купівельна спроможність продовжить повільно сповзати вниз через інфляцію.

Головне, що необхідно зрозуміти

2026 рік — це не рік податкових змін, це рік податкової підготовки. Держава готує інфраструктуру для того, щоб у 2027–2028 роках запустити ті масштабні реформи, які зараз відкладають.

Спрощену систему таки переформатують — з диференційованими ставками від 3 % до 17 % залежно від виду діяльності. Прогресивну шкалу ПДФО таки введуть — з різними ставками для різних рівнів доходу. Банківську таємницю таки «привідкриють». Ера фінансової приватності завершується в усьому світі, й Україна тут не виняток — ми просто рухаємось у загальному руслі.

Але це все навряд чи станеться у 2026-му. У наступному році будуть тестувати механізми, відлагоджувати процедури, створювати додаткову цифрову інфраструктуру. А паралельно — продовжувати балансувати бюджет між війною, зобов’язаннями перед партнерами та соціальними потребами власних громадян.

Це буде ще один рік, коли номінальні цифри ростуть, а реальні ресурси стискаються. Коли видатки на оборону залишаються абсолютним пріоритетом, а все інше пристосовується до цієї реальності. Коли податкові ставки, ймовірно, не зміняться, але податкове адміністрування стане набагато жорсткішим.

І найголовніше — це рік, коли кожен, хто приймає фінансові рішення, має розуміти: можлива пауза в реформах тимчасова. Питання далеко не «чи», а «коли». І відповідь, швидше за все, — 2027–2028 роки.

Яків Воронін, адвокат, керуючий партнер Адвокатського бюро «Якова Вороніна»