Куди пішли мільярди: як триває розчищення токсичних активів у банках-банкрутах
Цей матеріал також доступний українською
І про кого воліють «забути» в Офісі Генпрокурора
Напередодні 2022 року, наприкінці грудня, Офіс Генерального прокурора оприлюднив звіт про результати кримінального переслідування колишніх власників і топменеджерів банків, визнаних банкрутами.
Звіт охоплює період, починаючи з 2014 року. Кого згадали, а про кого «забули» у цьому документі?
Як повідомив Офіс Генпрокурора, з 2014 року досудове розслідування проведено у 2000 справах, пов’язаних із збанкрутілими банками. Слідство триває ще в 450 справах. У звіті також сказано, що протягом 2021 року за фактами незаконних угод з активами збанкрутілих банків експерти підтвердили збитки на суму понад 8 млрд грн, арештовано власність на 2 млрд грн.
2021 року Офіс Генпрокурора встановив збитки на 5 млрд грн, направив до суду 16 обвинувальних актів і знешкодив шість злочинних груп.
У звіті наведено інформацію про перебіг слідчих дій стосовно посадових осіб окремих банків.
Наприклад:
- повідомлено про підозру в розтраті 8,2 млрд грн ексглаву правління, його заступника та керівника департаменту міжбанківських операцій ПриватБанку;
- завершено досудове розслідування у справі про стабілізаційний кредит у розмірі 1,2 млрд грн, який було видано VAB Банку;
- триває слідство щодо 14 колишніх співробітників банку «Аркада» та пов’язаних із ними осіб.
Про що «забули» у ГПУ?
Водночас звіт ГПУ не відображає весь масштаб токсичної заборгованості в банківському секторі.
Тільки в одному лише ПриватБанку сконцентровано найбільший обсяг NPL, близько 175 млрд грн, а не 8 млрд грн, про які говорить Офіс Генпрокурора.
І, якщо копнути глибше, практично з усіх банків, які на сьогодні є проблемними, кошти виводилися незаконними шляхами. Окрім згаданих уже ПриватБанку й VAB Банку, це «Фінанси та Кредит», Укрпрофбанк (УПБ), CityCommerce Bank, Діамантбанк, банк «Хрещатик», Платинум Банк. Отже, правоохоронцям належить зробити ще дуже багато в частині виявлення та доведення незаконних угод з активами збанкрутілих банків.
Також через деякі формулювання у звіті ГПУ спадає на думку, що з багатьох банків правоохоронні органи взагалі не проводили роботу. І це дуже дивно.
Наприклад, у звіті сказано, що заступник голови одного з банків вивів 2,5 млрд грн, а директор фінансового департаменту іншого банку – кілька сотень мільйонів гривень. Така заява, найімовірніше, не відповідає дійсності, бо одноосібно подібну схему у банку ніхто реалізувати не зможе. Більшість рішень у банках ухвалюється колегіально, і великі операції без схвалення з боку голови правління, наглядової ради та власників просто неможливі. Навіть якщо подібні прецеденти мали місце, у справі повинні фігурувати не заступники голови й не директори департаментів, а керівники банків та їхні власники, які формально чи неформально, але точно в цих схемах брали участь.
Куди та як виводилися банківські кошти?
Щодо самих схем із розкрадання грошей із банків, то в них насправді немає нічого видатного, вони давно відомі.
Одна з найпопулярніших, яка зустрічалася мало не в кожному другому неплатоспроможному банку, – виведення коштів на кореспондентські рахунки іноземних банків. Ці кошти використовувалися для застави під кредит для підконтрольної іноземної компанії, яка згодом заводила гроші назад до України, але вже як внесок у капітал банку від «іноземного інвестора» або просто залишала гроші за кордоном у розпорядженні власників банку.
Ще одна популярна схема – видача кредитів компаніям-«пустушкам», пов’язаним із власниками банку. Такі компанії, як правило, не мали ліквідних активів, не могли надати заставу, але при цьому отримували величезні суми, які не співвідносилися з їхнім фінансовим станом. Саме таку схему використовували колишні власники ПриватБанку та банку «Надра».
У третій схемі фігурували цілком життєздатні та платоспроможні компанії. Вони отримували кредит, після чого позичальник входив у змову з керівництвом і власниками банку й виводив застави. Зазвичай це відбувалося тоді, коли банк був на межі банкрутства, і недобросовісні клієнти вирішували скористатися плачевною ситуацією, у якій була фінустанова.
Ще одна схема, яка масово використовувалася перед введенням тимчасової адміністрації у банк, – це так званий взаємозалік, або «схлопування», коли за рахунок депозитів третіх осіб відбувалося погашення кредитів. Керівництво банків або вже тимчасові адміністратори проводили такі угоди без фактичної наявності грошей на коррахунку банку, кредит «погашався» за рахунок депозиту просто на папері, адже грошей у банку вже не було. Ми в Investohills дуже часто стикаємося з такими боржниками, які вважають, що «схлопнувши» свій кредит із чиїмось депозитом, вони банку вже нічого не винні. Але ці кредити нікуди не поділися, і борг залишається «висіти» на позичальнику.
Що може зробити держава для боротьби з проблемними активами?
- По-перше, включитися в цей процес. Наприклад, створити спеціальний підрозділ усередині тієї самої ГПУ, який працюватиме з подібними справами та кейсами. Такий досвід має Туреччина. Після банківської кризи, на початку 2000-х там створили спеціальне агентство (TMSF), яке успішно «наздоганяло» недобросовісних боржників, а також управляючих і власників збанкрутілих банків.
- По-друге, необхідно вносити зміни до законодавства, які посилять захист прав кредиторів, відповідальність для недобросовісних позичальників і власників банків, які причетні до розкрадання грошей вкладників та видачі кредитів пов’язаним особам. Тоді правоохоронцям набагато легше доводити слідство до логічного завершення.
Водночас чекати швидких дій із боку держави явно не варто.
Тому наразі єдиний ефективний шлях роботи з проблемними боргами – їхній продаж спеціалізованим структурам, які мають досвід та інструменти боротьби з токсичними активами.
Причому від цього всі залишаються у виграші. Компанії, які здійснюють стягнення проблемних боргів, допоможуть повернути до держбюджету кошти, витрачені на виплату депозитів через Фонд гарантування вкладів фізосіб.
Крім того, знижується соціальна напруженість, оскільки постраждалі отримують назад свої вклади, які заморожені в банках, що розорилися. І зрештою, досягається соціальна справедливість: шахраї позбавляються вкрадених активів і постають перед судом.
Автор: Андрій Волков, засновник та партнер групи компаній «Інвестохіллс»
Понравился ли
вам этот материал?
Редакция Борг.Експерт может не разделять позицию авторов. Ответственность за содержание
материалов в разделе «Мнения экспертов» возлагается на авторов текстов.