Закон про захист від недобросовісних колекторів: якісні зміни чи профанація

9 березня в другому читанні був ухвалений законопроєкт №4241 щодо захисту боржників при врегулюванні простроченої заборгованості. Та значна кількість експертів називає його легалізацією колекторів. Тож чи захистить він врешті споживачів, розповів The Page член Асоціації правників України, старший юрист MORIS GROUP Андрій Іванов.

Так, 15 квітня Президент України Володимир Зеленський підписав цей закон, отже, вже можна говорити про механізми його роботи. З моменту набуття Україною незалежності ринок послуг з повернення простроченої заборгованості (його ще називають «колекшн») в Україні діяв за «сірими» схемами чи взагалі «в чорну», адже питання колекторської діяльності належним чином не регулював жоден нормативний акт. Закон, власне, і покликаний встановити певні «правила гри» на ринку колекторських послуг у взаємовідносинах між боржниками та колекторами.

За словами експерта, мета закону звучить шляхетно: перенести колекторську діяльність у чітке законодавче поле та захистити боржників від часто доволі сумнівних методів роботи колекторських компаній. Чи запрацює він насправді — питання часу й практики. Та вочевидь життя боржників народні депутати значно полегшили, а ось компаніям, які здійснюють таку діяльність, — навпаки.

Так, закон містить низку положень, що мають оціночний і суб’єктивний характер (використовуються терміни «невідкладно», «адекватно»), та створює нові поняття без визначення їх значення (наприклад, «заходи, спрямовані на погашення у позасудовому порядку заборгованості споживача»). На це, до речі, звернули увагу законотворців у Головному науково-експертному управлінні ВР. До другого читання частково зауваження були враховані, проте не всі, тому двозначність і нечіткість норм неодмінно створить, на думку експерта, підстави для конфлікту у відносинах, а також є такою, що не відповідає принципам правової визначеності.

«Слід очікувати, що від початку дії закону частина колекторських компаній працюватиме на ринку нелегально, без відповідних дозволів НБУ. Тобто займатимуться тим, що робили колектори й раніше, не будучи зв’язаними спеціальними нормами. Бо єдиний важіль впливу зі сторони НБУ на таких осіб — позбавлення ліцензії на надання фінпослуг.

Отже, може розвинутися ринок «індивідуальних колекторів» (фіз- чи юросіб, що формально не надають фінансові послуги), які вестимуть таку діяльність без укладення договорів з кредиторами та за межами правового поля. Тут важливою буде реакція правоохоронних органів на таких осіб, бо після ухвалення документа колекторська діяльність поза межами контролю НБУ автоматично підпадає під ознаки такого злочину, як вимагання та ведення бізнесу без відповідних дозволів.

Ухвалення цього закону — безумовно, важливий і потрібний крок. Але є й інший бік медалі — поведінка недобросовісних боржників, які всіма способами (законними та не дуже) ухиляються від виконання взятих на себе зобов’язань», — вказав експерт.

На його думку, документ спричинить певне зростання рівня проблемної заборгованості та дещо знизить ефективність застосування такого заходу як колекшн. Тут проблема не в нормах, а в менталітеті вітчизняних (та й не тільки) боржників — «Береш чужі кошти, а віддаєш свої».

До того ж закон створить, за словами Андрія Іванова, передумови для здорожчання процесу повернення проблемних активів. З огляду на суворі обмеження для позасудової роботи з боржниками методи роботи колекторських компаній можуть стати вже не такими ефективними, а кредитори, врешті-решт, все одно змушені будуть звертатися до суду за отриманням своїх коштів, що, безумовно, збільшить кількість процесів у без того перевантажених і недоукомплектованих судах. Звісно, це позначиться й на строках розгляду судових справ.

При цьому залишаються «за дужками» можливості «самопредставництва» кредитора перед боржником та набуття статусу кредитора самою колекторською компанією. Чинні фінансові компанії (навіть за умови внесення їх до відповідного реєстру) будуть змушені залучати колег (хоча часто мають свої потужності для проведення колекторської діяльності) чи відступати права вимоги третім особам, щоб надавати їм колекторські послуги.

Особливістю документа є і його прикінцеві та перехідні положення. Згідно з ними, він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності, крім деяких положень. Водночас перехідні положення містять, за словами експерта, фактично дублювання обмежень для діючих колекторських (сьогодні це ще «фінансові» або «факторингові») компаній. Але через законодавчо-технічну помилку ці положення, як і решта закону, можуть запрацювати не одразу, а лише через 3 місяці після його опублікування, разом із введенням у дію загалом.