Судова практика розгляду справ про порушення порядку ведення податкового обліку

Успішне оскарження справ за статтею 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення порядку ведення податкового обліку) дедалі частіше свідчить про необхідність глибокого аналізу доказової бази, яку податкові органи подають до суду.

Акт перевірки – не доказ вини

Верховний Суд неодноразово наголошував, що акт податкової перевірки не є актом індивідуальної дії і сам по собі не породжує правових наслідків для особи. Він лише фіксує висновки інспектора та не може бути доказом вини у справі про адміністративне правопорушення. Таку позицію зокрема викладено в постанові КАС ВС від 8 вересня 2020 року (справа № П/811/2893/14) і підтримано Житомирським апеляційним судом у справі №285/4242/23 (постанова від 25.10.2023).

Що саме є порушенням? – Важливі деталі

Суди акцентують увагу, що порушення податкового обліку – це не тотожне заниженню податків. Значення мають саме формальні порушення порядку: несвоєчасне подання звітності, відсутність документів тощо. Такий підхід закріплено в рішенні Оболонського райсуду Києва (справа №756/11639/24).

Хто відповідальний? – Обов’язково встановлювати конкретного суб’єкта

Важливою складовою визнання вини є факт виконання особою відповідних службових обовʼязків. Якщо не доведено, що на момент порушення особа працювала на посаді, яка передбачає відповідальність за податкову звітність, притягнення до відповідальності є незаконним. Так, у справі №727/8276/24 Чернівецький апеляційний суд скасував притягнення бухгалтера, який не працював у компанії на момент подання декларації.

Незавершене адміністративне оскарження – ще одна підстава для скасування

Одеський апеляційний суд (справа №522/15910/24) зазначив, що акт перевірки, оскарження за яким ще триває, не може вважатися обґрунтованим доказом вини. Така позиція посилює правовий захист громадян, наголошуючи на важливості дотримання презумпції невинуватості.

Висновок:

Судова практика демонструє: у справах за ст. 163-1 КУпАП одного лише акта перевірки недостатньо. Суди наполягають на повному пакеті належних доказів, включаючи:

• підтвердження службових обов’язків особи;
• причинно-наслідковий зв’язок між діями особи та порушенням;
• завершення адміністративного оскарження податкових рішень.

Такий підхід свідчить про утвердження належного стандарту доказування в адміністративному провадженні та захист права на справедливий суд.