Санкційний зашморг у 2025 році: як світ стискає економіку кремля

Попри спроби кремля обійти обмеження та поширювати дезінформацію про «пом’якшення санкцій», факти свідчать про зворотне: ізоляція посилюється, а втрата ключових ринків, ресурсів і партнерів веде до поступової деградації російської економіки.

1. Енергетика: крах біржових амбіцій і арктичний глухий кут

У 2024 році «Газпром» зменшив біржовий продаж газу до мінімуму за всю історію — лише 110,3 млн кубометрів, у чотири рази менше, ніж роком раніше. У той же час незалежні виробники наростили обсяги, витісняючи «Газпром» навіть із внутрішнього ринку. Це не просто бізнес-тенденція — це результат довгострокового санкційного тиску, що позбавляє російські держкомпанії стабільності.

Ще серйозніша ситуація — на арктичному проєкті «Арктик ЗПГ 2», який залишився практично паралізованим через західні санкції. Після затишшя знову помітне спалювання газу, що може свідчити про спробу відновлення чи технічні проблеми. Проте льодова блокада порту, непридатність “тіньового” флоту до роботи в Арктиці та неможливість повноцінного експорту створюють ситуацію безвиході.

2. Авіація та торгівля: занепад у повітрі й на землі

Німецький ритейлер Gebr. Heinemann остаточно залишив російський ринок duty free. Причина — санкції, падіння міжнародного авіатрафіку та втрата економічного сенсу в роботі з рф. Бізнес тепер переходить до підприємця з Азербайджану, імовірно, наближеного до кремля. Це означає непрозорі угоди, зниження стандартів та подальшу втрату інвестиційної привабливості ринку.

А в самій авіації — справжня катастрофа. США заблокували запчастини на суму $500 млн, залишивши російські літаки без критичних компонентів. Без сертифікації Boeing і Airbus ремонти не визнаються, а флот рф дедалі більше залежить від “канібалізації” — розбирання літаків на запчастини.

3. Міжнародні санкції: законодавча хвиля у США

У березні 2025 року американські сенатори від обох партій — Ліндсі Грем (республіканець) та Річард Блюменталь (демократ) — презентували новий законопроєкт про санкції проти рф, спрямований на припинення війни в Україні.

Документ передбачає:

• 500% тариф на імпорт з країн, що купують російську нафту, газ, уран та інші ресурси;
• санкції в разі відмови рф від довгострокового миру;
• широку двопартійну підтримку, що гарантує схвалення законопроєкту.

Цей крок демонструє стабільність позиції США навіть у разі зміни президента. Автори прямо згадують 2025 рік як момент можливого завершення війни і перемоги дипломатії. Кремль, натомість, отримає ще одну хвилю економічних ударів, якщо не зупинить агресію.

4. Блокування активів та фінансова перевага України

У Європі зростає підтримка ініціативи передачі заморожених активів ЦБ рф Україні через спеціальний траст у Бельгії. Експерти пропонують створити Банк реконструкції України, що керуватиме цими коштами без навантаження на бюджети союзників. Головна мета — стабільне фінансування відбудови України та позбавлення кремля економічного важеля впливу.

Європейські уряди вже чітко заявили: активи залишаться заблокованими до капітуляції росії. Більше того, обговорюється створення спецтрибуналу, який притягне рф до відповідальності за агресію.

5. Нафта, Індія та маніпуляції кремля

В умовах зростання ризиків вторинних санкцій індійські компанії активно шукають альтернативу російській нафті, переорієнтовуючись на Близький Схід та інші регіони. Це — ще один удар по російській енергетиці, яка змушена працювати в «тіні» зі знижками.

Кремль же намагається створити ілюзію «повернення» до Європи через фейки у німецьких медіа. Але реальність інша — ЄС продовжує стратегічну відмову від російського газу, а “Північний потік” став мертвим проєктом. Брюссель розуміє: енергетична залежність — це фінансування війни.

Висновок: стратегічний тиск з усіх боків

Санкційний тиск у 2025 році охоплює всі ключові напрями російської економіки:

1. енергетика паралізована;
2. авіація на межі;
3. фінансова система ізольована;
4. міжнародна торгівля втрачає партнери;
5. а США та ЄС готуються до наступної хвилі санкцій у разі відмови рф від миру.

Це комплексна стратегія стримування, яка не залишає простору для маневру.