Згідно з Конституцією України, нікого не можна позбавити житла примусово без рішення суду. Це означає, що комунальні підприємства, чи інші служби не мають права самостійно виселяти мешканців або обмежувати доступ до їхніх осель. Проте, якщо сума боргу за комунальні послуги перевищує допустимі межі, відповідні служби можуть тимчасово припинити надання послуг (електроенергії, води, газу), але це повинно відбуватися у відповідності до законодавства та з обов’язковим попередженням споживачів.
У випадку накопичення боргів стягнення заборгованості здійснюється через суд. Після цього може бути винесене рішення про арешт майна або замороження банківських рахунків боржника. Однак автоматичного виселення чи конфіскації житла це не передбачає. Примусове відчуження майна можливе лише в тому випадку, якщо інші джерела для погашення боргу відсутні. Це відбувається після судового рішення і за участю виконавчої служби.
Відповідно до статті 109 Житлового кодексу України, існують чіткі підстави для примусового виселення, але борги за комунальні послуги не належать до них. Єдиним винятком є випадки, коли житло є державним або комунальним (службовим), і орендар не сплачує оренду чи комунальні послуги. Але навіть у таких ситуаціях виселення можливе лише через судове рішення.
Якщо борги продовжують накопичуватися і суд виносить рішення про стягнення, справа може дійти до виконавчого провадження. Це означає, що можливе конфіскація майна або арешт банківських рахунків. Відчуження квартири чи будинку можливе лише у разі, коли немає інших варіантів для погашення боргу.
Якщо житло є єдиним місцем проживання боржника, його можуть продати тільки тоді, коли сума заборгованості перевищує 160 000 грн (20 мінімальних заробітних плат).