Прийнятий новий закон про трудові відносини в умовах воєнного стану

Перебування держави в стані війни та діяльність працівників в умовах загрози ведення бойових дій вимагали суттєвого перегляду системи організації трудових відносин в умовах воєнного стану. Саме цим пояснюється прийняття проєкту №7160 від 14.03.2022 (проголосовано 15 березня 344 голосами “за”).

Відповідно до положень статті 64 Конституції України в умовах воєнного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини і громадянина із зазначенням строку таких обмежень, зокрема передбачені статтями 43 (право на працю), 44 (право на страйк) та 45 (право працюючих на відпочинок) цієї Конституції. Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові
обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

• визначається дія норм законодавства про працю в умовах воєнного стану (за часом та за колом осіб), зокрема закріплюється переважна дія пропонованих законопроектом норм перед відповідними нормами законодавства про працю;
• врегульовуються окремі особливості укладення трудового договору в умовах воєнного стану (щодо визначення форми трудового договору за згодою сторін; розширення можливостей встановлення випробування та укладення строкових трудових договорів);
• для відвернення або ліквідації бойових дій, інших складних обставин передбачається можливість переведення працівника на іншу роботу без його згоди, якщо така робота не протипоказана йому за станом здоров’я;
• у зв’язку з веденням бойових дій та загрозою для життя і здоров’я передбачається право працівника розірвати трудовий договір за власною ініціативою без попередження роботодавця у двотижневий строк;
• визначаються особливості розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у випадку ліквідації підприємства, установи, організації у зв’язку із знищенням потужностей чи майна;
• врегульовуються особливості обліку часу роботи та часу відпочинку (нормальна тривалість робочого часу – не більше 60 годин на тиждень; право роботодавця визначати час початку і закінчення щоденної роботи; тривалість щотижневого безперервного відпочинку – не менше 24 годин та ін.);
• визначається, що питання організації кадрового діловодства та архівного зберігання документів вирішуються на розсуд роботодавця;
• скасовується більшість обмежень щодо роботи в нічний час, залучення до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлення у відрядження (крім залучення лише за умов крайньої необхідності вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до одного року, та осіб з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказані відповідні роботи);
• скасовуються обмеження щодо застосування праці жінок на важких роботах і роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, підземних роботах (крім вагітних жінок і жінок, які вигодовують дитину віком до одного року);
• передбачається можливість зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативи роботодавця;
• визначаються окремі особливості надання відпусток (тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки – 24 календарних дні; право роботодавця відмовити у наданні будь-якого виду відпусток, крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною; збільшення тривалості відпустки без збереження заробітної плати);
• передбачається можливість призупинення трудового договору – це тимчасове звільнення роботодавця від обов’язку забезпечувати працівника роботою і тимчасове звільнення працівника від обов’язку виконувати роботу за трудовим договором. Призупинення трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин;
• встановлюються окремі особливості діяльності професійних спілок в умовах воєнного часу.

Що стосується зарплати в умовах воєнного стану, то вона виплачується на умовах визначених трудовим договором. Роботодавець також повинен вживати усіх можливих заходів щодо забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати через бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.