Прозорий кредит: з чого складається та як формується вартість позики

Реклама кредитних продуктів завжди розповідає про вигідні умови. Проте слід пам’ятати, що жоден банк не надає позики задарма, а все ж таки планує заробити на цьому продукті. Тож як зрозуміти, чи прозорі умови пропонує банк? З чого складається вартість кредиту та як врахувати усі приховані комісії?

В Україні банки пропонують схожі кредитні продукти, які відрізняються лише рівнем ставок та комісій. Кредитні калькулятори допомагають розрахувати щомісячний платіж та приблизний розмір загальної вартості кредиту. Зазвичай вона формується з таких показників:

• відсоткова ставка;
• комісія за видачу кредиту;
• обслуговування банківського рахунку;
• страхування (авто та іпотека);
• дрібні комісії.

Потенційні позичальники мають обов’язково вникнути в усі ці витрати, перш ніж підписати кредитний договір.

Банки пропонують клієнтам три види ставок: фіксована, плаваюча та комбінована.

Фіксована ставка встановлюється одразу на весь термін кредитної угоди. Зазвичай на момент підписання вона на кілька пунктів вища, оскільки банк враховує ризик зростання вартості грошей в майбутньому. Подібний варіант наразі пропонує обмежена кількість банків. З одного боку, позичальник відразу розуміє повну вартість кредиту та графік платежів, що дозволяє ефективно планувати бюджет. Також він застрахований від підвищення ставок та подорожчання кредиту при погіршенні економічних умов. Але з іншого боку, в разі зниження кредитних ставок, банк не буде змінювати умови угоди, тому на подешевшання кредиту розраховувати не слід.

Плаваюча ставка переглядається щороку і залежить від вартості грошей на ринку. Для її розрахунку банки використовують український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (UIRD). Він розраховується та публікується Національним банком України.

Наприклад, зараз UIRD складає близько 8%. До цього показнику банк додає свою фіксовану маржу (наприклад, 3%), і отримує ставку по кредиту в 11%. Наступного року, припустимо, UIRD складе 7%, тоді відсоткова ставка буде 10%. Або навпаки UIRD зросте до 9%, — і ставка стане 12% відповідно.

Як правило, такий варіант є найбільш вигідним для позичальника.

Комбінована ставка — це коли банк на кілька років фіксує ставку, а потім переходить на плаваючу. Часто банки встановлюють фіксовану ставку в перші роки нижчою за ринкову, що використовується як маркетинговий хід. Проте перехід на вищу плаваючу ставку часто виявляється неприємним сюрпризом для клієнтів, які дивилися тільки в рекламний буклет.

Крім відсоткової ставки є ряд інших комісій, які важливо врахувати перед оформленням кредиту. Кожен банк пропонує різні умови. Найпоширеніші додаткові комісії:

• за видачу кредиту (близько 1%);
• за ведення рахунку;
• послуги нотаріуса;
• послуги оцінки майна;
• страхування предмету іпотеки;
• збори на обов’язкове державне пенсійне страхування;
• за обробку кредитної заявки.

Деякі з них одноразові, а деякі — регулярні, такі як ведення рахунку та страхування.

Іноді можна зустріти й інші комісії, на кшталт за переказ кредитних коштів, за періодичне погашення кредиту, за зміну графіку платежу, за преміальні пакети обслуговування, за смс-інформування, страхування життя в афілійованих компаніях тощо. Як правило, чим меншу відсоткову ставку рекламують банки, тим більше буде додаткових комісій. У такий спосіб вони намагаються компенсувати заробіток, який хочуть отримати. Такі комісії можна назвати «непрозорими», оскільки позичальник часто дізнається про них вже постфактум. А якщо пощастить — на етапі підписання договору.

Через такий підхід позичальнику складно оцінити усі додаткові витрати і належним чином порівняти кредитні продукти в різних банках. Варто зазначити, що Закон України зобов’язує банки та кредитні установи надавати клієнту прозорі розрахунки повних витрат.

Банки із прозорими умовами кредитування пропонують мінімум таких комісій, і усі вони зрозумілі для клієнта. А основними витратами буде відсоткова ставка та комісія за видачу позики.

В банківській практиці є дві схеми погашення кредиту — класична та ануїтетна. Часто клієнт може сам обрати зручну для себе схему. Тож чим вони відрізняються?

Класична схема. Передбачає погашення боргу рівними частинами, а нарахування відсотків відбувається на залишок боргу. В результаті, на початку дії кредитної угоди платіж буде найбільшим, але з часом він буде зменшуватися.

Ануїтетна схема. Пропонує однаковий платіж протягом всього терміну кредиту. Такий підхід, перш за все, дозволяє позичальнику ефективніше планувати особистий бюджет. Крім того, ефективна ставка за таким кредитом буде меншою ніж за класичною схемою.

Отже, зрозумілість та прозорість умов кредитної угоди є важливим фактором, про який має пам’ятати позичальник. Адже за яскравою рекламою кредитів без відсотків часто стоять приховані комісії, про які позичальник дізнається вже постфактум.

Джерело