Позиція ВС щодо визнання платника аліментів невинуватим у виникненні заборгованості

При розгляді справи про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів застосовують субсидіарно положення ЦК України. У такому разі, якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов’язання, він є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Про це зазначив Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 661/905/19.

Верховний Суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.

Суд встановив, що рішенням міського суду стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки доходу боржника.

На підставі цього рішення позивачу видано виконавчий лист. У подальшому рішення суду змінено, визначено розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Раніше виданий виконавчий лист визнано таким, що не підлягає виконанню; виконавче провадження закінчено. Унаслідок помилки державного виконавця утворилася заборгованість зі сплати аліментів за цим виконавчим листом.

Рішенням міського суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій з огляду на таке. Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов’язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачені випадки, коли вина платника аліментів виключається.

У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов’язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні.

Саме на платника аліментів покладено обов’язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що вина ОСОБА_3 у простроченні сплати аліментів відсутня, оскільки заборгованість за аліментами виникла унаслідок неправильного їх нарахування державним виконавцем, а саме у зв’язку із помилковим тлумаченням останнім норм статті 195 СК України при розрахунку щомісячної суми стягнення для платника аліментів.

Крім того, суд встановив, що відповідач сплачує заборгованість за аліментами щомісячно, як йому запропонував державний виконавець, та сплачує аліменти за новим виконавчим листом, що також свідчить про відсутність у ОСОБА_3 умислу на ухилення від сплати заборгованості за аліментами.