Позиція ВС щодо виконання мирової угоди, затвердженої у процедурі банкрутства

На відміну від ухвали суду про затвердження мирової угоди у позовному провадженні ухвала про затвердження мирової угоди у процедурі банкрутства не є виконавчим документом та не підлягає примусовому виконанню виконавчою службою. На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 916/661/20.

Так, невиконання боржником своїх договірних зобов’язань у строки, зазначені у мировій угоді, затвердженій у процедурі банкрутства, може мати наслідком звернення кредитора до суду з вимогами до боржника про стягнення заборгованості в розмірі, передбаченому мировою угодою, в позовному або наказному провадженні, встановленому процесуальним законодавством.

На відміну від Закону про банкрутство, що передбачав можливість укладення мирової угоди у справі про банкрутство, у КУзПБ такої судової процедури банкрутства як мирова угода та порядку її укладення не встановлено.

Як наслідок, у випадку невиконання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, КУзПБ не передбачено і процедури звернення до господарського суду із заявою про визнання недійсною такої мирової угоди або її розірвання.

Отже, Велика Палата ВС зазначила: «Позовна заява ОСОБА_1 про спонукання до виконання мирової угоди не може бути розглянута в межах будь-якої справи про банкрутство боржника з огляду на відсутність справи. Такий спір має бути вирішений судом у порядку цивільного судочинства за вимогою фізичної особи про стягнення з боржника заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання ним зобов’язання з повернення коштів за депозитним договором у строки, передбачені мировою угодою, а не про спонукання до виконання мирової угоди. Цей спір виник не в господарських відносинах, позивач не є підприємцем, а отже, за предметною та суб’єктною юрисдикцією цей спір не підлягає вирішенню в господарських судах».