Переписування майна боржника «на тещу» втрачає сенс: у кредитора є спосіб повернути своє

У виконавчому провадженні часто зустрічається ситуація, коли боржник з радістю повідомляє, що йому немає чим розрахуватись за борги, що він «голий і босий». Проте допитливий виконавець може через Державний реєстр нерухомого майна встановити – чи було якесь майно за боржником, і в який період воно було відчужене.

Чому цей прийом недобросовісного боржника втратив сенс – розповів під час вебінару «Адвокат у виконавчому провадженні» приватний виконавець, голова комітету Асоціації адвокатів України з питань виконання судових рішень Андрій Авторгов.

Загальної норми, яка б безпосередньо встановлювала нікчемність або можливість бути визнаними недійсними договорів, які є фраудаторними, цивільне законодавство не містить. Проте, у стягувача є надійний спосіб визнати правочини, які мають зазначений юридичний дефект, недійсними в судовому порядку.

«На моє переконання, правом звернення до суду з позовом про визнання угоди фраудоторною наділений саме стягувач та його адвокат. Я не зустрічав рішень, які були задоволені за позовом виконавця. Що може виконавець? Він може роздрукувати розширену довідку з Державного реєстру нерухомого майна», – зазначає приватний виконавець.

Він звернув увагу, що за останні роки Верховний Суд напрацював певну судову практику з цього питання. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність учасників правовідносин. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір, в тому числі й дарування, не може використовуватися учасниками цивільних правовідносин для уникнення сплати боргу, або судового рішення.

В одній справі, що розглядав Верховний Суд, боржник, щоб уникнути сплати боргу, подарував власне нерухоме майно своїй матері. Верховний Суд, вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину, внаслідок укладання договору, зміст якого суперечить Цивільному кодексу, врахував, наступне:

• Відповідач відчужив майно після пред’явлення до нього позову про стягнення заборгованості;
• Майно відчужене на підставі безвідплатного договору;
• Майно відчужене на користь близького родича;
• Після відчуження спільного майна, у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов’язаннями перед кредитором.

На переконання Верховного Суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду прав інших осіб, оскільки відчуження належного майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно, як боржника.

«З огляду на таку практику, є цілком можливим, визнавши такий договір недійсним, повернути все відчужене за фраудаторним правочином майно знову боржнику, та звернути на нього стягнення», – підсумував Андрій Авторгов.

Матеріал підготував Глушко Сергій