На окупованих територіях немає, чим лікувати, – Асоціація амбулаторної медицини

Як війна змінила життя лікарів України? Відповіді на це запитання дуже різні, але в кожній з них – біль за майбутнє України.

Саме з метою підтримки один одного Асоціація амбулаторної медицини започаткувала проєкт майже щоденного опитування лікарів з усіх куточків країни. Деякі розповіді, опубліковані на сайті Асоціації, жахають, бо чим нейтральніше розповідь лікаря, тим очевидніше, які емоції йому довелось пережити…

«На початку війни лікарня, у якій я працювала, ще продовжувала допомагати хворим. Потім почали дуже сильно гатити, тому близько двох тижнів ми провели на підлозі у коридорі, пізніше ще декілька днів жили у бані, бо там було тепло. На жаль, за цей час ми навчились на слух відрізняти, який саме снаряд летить та чи далеко від нас він впаде. Це дуже страшна навичка. Буквально за декілька днів від початку бойових дій у нашому містечку зникли світло, газ, вода та опалення. Жити було важко, тому згодом було прийнято рішення виїжджати до більш безпечного місця. Сьогодні ми на Волині, трохи видихнули з полегшенням, але все одно здригаємось від кожного підозрілого звуку. Сподіваємось знайти роботу та продовжити допомагати українцям у цій скрутній ситуації. Також нещодавно я дізналась, що у моїй квартирі поселились російські військові. Знайомі кажуть, що їх там дуже багато. Це досить дивно, бо всі вікна повилітали з шибок ще тоді, коли я була вдома. Крім цього, окупанти зайняли гараж мого батька. Сподіваюсь, скоро вони покинуть мою домівку і ми зможемо повернутись до нормального життя».

«З приходом окупантів на наші землі моє життя кардинально змінилось. Тепер спостереження вагітних проводяться у телефонному режимі, також почастішали випадки консультування під час пологів, що проходять в укриттях. Крім цього, ми з колегами намагаємось надавати психологічну підтримку майбутнім матусям. Через дефіцит ліків у аптеках вимушені постійно винахідливо шукати альтернативи, але я вірю, що ми впораємось».

“З початку війни в Україні я активно почала проводити консультації в режимі онлайн. Людей, що потребують допомоги, дуже багато, тому працюю з ранку до вечора”.

“Війна змінила багато в моєму житті. Так, я вперше надавала медичну допомогу пораненим з осколковими травмами; прийняла особисто пологи. Два тижні ми працювали без світла під постійними обстрілами. Як головний лікар організувала роботу з волонтерами і постачальниками пального. Разом ми переможемо!”

“Спочатку війни в Херсоні велись бойові дії. Зараз снаряди у вікна не прилітають, але Херсон в окупації вже другий місяць. Гуманітарну допомогу в місто не пропускають. В аптеках немає вже навіть антигістамінних засобів, не кажучи вже про інші. Постає величезне питання, як лікувати людей, коли немає, чим лікувати?”

“До війни я керував приватною клінікою, яка спеціалізувалась на реабілітації хворих з проблемами опорно-рухового апарата. Наш штат налічував мінімум 5 лікарів (невролог, ортопед, реабілітолог та інші), кожного дня ми допомагали 30-40 хворим. З початку війни все змінилось. Через активні бойові дії я був вимушений закрити клініку, бо більше не міг гарантувати безпеку співробітникам та відвідувачам. Дуже страшно було залишатись вдома, тому я переїхав до товариша, який обладнав в своєму підвалі невеличке надійне бомбосховище. Важче за всіх ці страшні події переживає моя матуся, яка за 84 роки свого життя стикається вже з другою війною. Через місяць після початку бойових дій я прийняв рішення потроху повертати до життя клініку. Наразі ми проводимо безкоштовні консультації, намагаючись допомогти якомога більшій кількості нужденних, але в місті є великі проблеми з наявністю ліків, що сильно ускладнює роботу. Але ми не журимось – працюємо та сподіваємось на краще”.