Маркетингові послуги: як підтвердити правильність формування податкового кредиту та витрат?

Антон Поляничко, адвокат, радник АО «ЛНМ», розповів, що головною умовою для врахування у складі податкових витрат маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв`язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку. Такий висновок зроблено з аналізу постанови КАС ВС від 25.03.2021 р. у справі № 813/2781/17.

Після ознайомлення із наведеним матеріалом, а так само з мотивувальною частиною зазначеної постанови, у пересічного платника податків може скластися враження, що позивачу у цій справі завадила лише недбалість у підготуванні документів, бо, як зазначив суд, звіти про маркетингові дослідження мають лише загальний пізнавальний та інформаційний характер і не містять жодних результатів та рекомендацій, які дали б змогу замовнику використати їх в своїй господарській діяльності для стимулювання збуту продукції, зростання обсягів реалізації та збільшення доходу підприємства.

Отже, подумає платник: погано оформив документи – програв справу. А якщо всі папери скласти вмотивовано та докладно – обов’язково справу виграєш.

Якби ж усе було настільки просто!

Справжні мотиви відмови судів у позові наведені в описовій частині постанови касаційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що в штаті товариства є маркетологи, дистриб`ютори, менеджери зі збуту, які повинні володіти інформацією щодо руху, попиту, реалізації продукції тощо. Встановлено, що виконавець є одночасно і ФОП, і працівником позивача та на час виконання маркетингових послуг і підписання актів виконаних робіт виконував завдання як працівник компанії, за що отримував заробітну плату. Причому судом першої інстанції виконавця спірних послуг навіть було допитано як свідка, і він не зміг надати чітко відповіді звідки брав інформацію по обсягах продажів конкурентів, як дані звіти можуть вплинути на фінансові результати позивача тощо.

На нашу думку, саме ці обставини були вирішальними для долі позовних вимог у розглядуваній справі, а зовсім не дефекти в оформленні документів.

Чому ж про це прямо не зазначено в мотивувальній частині постанови КАС ВС? І до чого тут розлогі роздуми (доречі, не підкріплені посиланнями на норми податкового законодавства) про те, що “у звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація про аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції, основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару), політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок, потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу, прогнозний план продажу, оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту, прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту, висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження”?

Можливо, відповідь допоможе знайти інше судове рішення КАС ВС – постанова від 20.12.2019 р. у справі №806/4126/14.

Так само спір щодо врахування витрат на маркетингові послуги. І так само висновки податкового органу обґрунтовані тим, що до витрат на збут віднесено витрати на надання послуг приватними підприємцями, які є одночасно працівниками підприємства.

Але рішення на користь платника податків.

При цьому КАС ВС наголосив на тому, що “ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту”. Зауважте: жодних супервимог до того, яку інформацію має містити звіт про проведення маркетингових досліджень.

А доводи контролюючого органу про те, що посадові обов`язки працівників співпадають з договірними зобов`язаннями як фізичних осіб-підприємців, на думку суду спростовані посадовими інструкціями та договорами, «оскільки вони мають суттєві відмінності і іншу сферу регулювання відносин».

Отже, у цій справі суд повірив у реальність маркетингових досліджень, здійснених працівниками для свого роботодавця. А от у першій згаданій справі суд виявився не настільки довірливим. Проте, аби дипломатично оминути подібність спірних правовідносин, суд вдався до аналізу правильності оформлення первинних документів як підстави для відмови в позові, не акцентуючи на подвійному статусі виконавців послуг.

Очевидно, наразі у КАС ВС немає одностайного підходу до того, як оцінювати залучення працівників, що одночасно оформлені як ФОП, до операцій за участю їх роботодавця. У більшості відомих судових рішень з цього приводу КАС ВС не бачить у цьому проблеми або радше не визначився, як нормативно обґрунтувати відповідні претензії до платників податків. Адже законодавство не містить жодних прямих заборон на такі операції.

Проте судді свідомі того, що подібна поведінка платників податків може бути спрямована на маніпуляції з податковим навантаженням, та прагнуть цьому запобігти. А тому, не маючи в своєму розпорядженні прямих норм, на які можна було би послатися, намагаються підвищити вимоги до первинних документів, що складаються у відповідних випадках.

Таким чином, судові рішення в податкових справах потрібно не лише читати “між рядками”, а ще й розглядати у системному взаємозв’язку. Лише в такий спосіб у вас з’явиться надія побачити логіку в правових позиціях КАС ВС.

А от первинні документи за маркетинговими послугами ми все ж радимо складати ретельніше, ніж за іншими операціями. Бо, як зазначив КАС ВС у постанові від 05.03.2021 р. у справі № 826/23914/15 з, “маркетингові послуги, як і послуги з консультування, мерчандайзинга (просування товарів), інформаційні послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут”. Відчули негатив із боку суду щодо податкового обліку маркетингу як такого в цій фразі? Ні? А він є…