Курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення нацвалюти до валюти прощеного боргу, не відноситься до доходів платника та не підлягає оподаткуванню, – ВС

ВС у складі КАС у справі № 825/1457/16 підкреслив важливість дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини.

Як йдеться у Постанові ВС, банк у повідомленні фізичній особі (позивачу) зазначив про необхідність самостійно сплатити ПДФО та ВЗ з анульованої суми заборгованості за основним боргом (кредитом) та відобразити її у річній податковій декларації (пп. 164.2.17 ст. 164 ПКУ).

Надалі посадовими особами контролюючого органу (відповідача) було проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи позивача за 2015 рік, за результатами якої складено акт перевірки. На підставі цього акта контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення про збільшення фізичній особі сум зобов`язань з ПДФО та ВЗ. Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Справді, кредитор зобов`язаний повідомити платника податку — боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо прощеного боргу.

Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції врахувала, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 р., а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Тобто курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Враховуючи вищевикладене, для правильного вирішення зазначеної справи та встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема встановлення обставин щодо зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної у гривню.

При цьому для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином банк-кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання банком прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання позивача.