Індексні фонди в Україні: що потрібно знати?

Що являють собою індексні інвестиційні фонди?

Класичний індексний фонд – це фонд, активи якого на 100% складаються з акцій, що входять в індекс. При цьому акції в портфелі фонду повинні знаходитися в тій же пропорції, що і в індексі, – пише Вankchart.

Якщо в Україні відкритий або інтервальний фонд називається «індексним» – це не класичний індексний фонд, оскільки за українським законодавством відкриті та інтервальні фонди можуть інвестувати в акції тільки 40% своїх активів. Відповідно, в Україні тільки закриті фонди можуть бути класичними індексними фондами.

Індексні фонди безпосередньо прив’язані до індексу ПФТС. Портфель індексного фонду повинен складатися з усіх акцій, які входять в структуру індексу ПФТС, і в тій же пропорції, в якій вони знаходяться в індексі.

У світовій практиці прибутковість індексних фондів відстає від показників індексів всього на кілька відсотків. В Україні, через низьку ліквідність ринку, індексні фонди показують прибутковість набагато нижче індексу ПФТС. Відповідно, коли індекс ПФТС падає, дохідність індексних фондів теж знижується.

Гарна новина полягає в тому, що з 2018 року українці отримали можливість інвестувати в закордонні фондові індекси.

Індекснутися можна?

У всьому світі індексні фонди вважаються одним з найвигідніших інструментів для приватного інвестора. Чому? – Та тому що в них найлегше контролювати інвестиційний процес. Заходиш на сайт фондової біржі і дивишся динаміку зміни індексу – прибутковість фонду, як правило, йому відповідає.

Досить прозора і інвестиційна стратегія таких фондів – інвестор знає, що левову частку активів фонд вкладає в акції з конкретного індексного кошика, а не в казна-які цінні папери за невідомим принципом. До того ж цінні папери індексних фондів вважаються ліквідними і мало не кращими, так як це в основному “блакитні фішки”.

І що найважливіше – індексний фонд не так легко “злити”, як це можна зробити з будь-яким фондом акцій. Будь-які “дивні” операції, що призводять до знецінення портфеля фонду, у випадку з “індексником” виглядають настільки дивно і явно, що жодна поважаюча себе компанія з управління активами не ризикне “злити” фонд – це ж смерть її репутації!

Правда, тісна залежність прибутковості фонду від показника фондового індексу може послужити і погану службу. У разі глобального обвалу ринку акціонери фонду ризикують втратити всі свої гроші. А таке цілком можливо. “Індексникам” також складно “перекинути” гроші в інші акції, що не входять в індексний кошик, в разі, наприклад, якщо курс “індексних” цінних паперів став різко падати.

Інвестиційний портфель індексних фондів складається тільки з акцій, що входять в певну індексну корзину, і грошових коштів на рахунках банків. По суті, індексний фонд “прив’язаний” до чітко визначених акцій і не має права виходити з них надовго – хіба тільки, щоб вивести свої кошти на банківський рахунок. Але банки по рахунках до запитання дають жебрацькі відсотки.

Можливі розчарування і в разі, якщо доведеться терміново “вийняти” гроші з фонду. Якщо потрапити в період корекції ринку (тимчасового зниження ринку), то можна “піти в збитки”, а не заробити прибуток. Коли йде падіння індексу ПФТС, то йде і падіння ціни сертифікатів або акцій фонду. І вона може впасти нижче ціни, за якою вони купувалися.

Вкладаємося?

Якщо все-таки очікування майбутньої прибутковості перевищили страхи від можливої ​​втрати інвестицій, можна вирушати за цінними паперами індексного фонду. Такими в Україні є закриті недиверсифіковані корпоративні фонди. Саме їм дозволено вкладати більшу частину коштів в акції (не менше 70%) і при цьому працювати з фізособами.

Для того щоб купити цінні папери інвестиційного фонду обраної КУА, потрібно зателефонувати в її офіс і дізнатися, що для цього потрібно пред’явити. Стандартний набір – сам інвестор, його паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера та заповнена анкета-заявка на придбання акцій, а також при необхідності – документи, що підтверджують джерело походження коштів. Слід зазначити, що мінімальний поріг для входження в фонд – від 5000 грн. (всі інвестфонди в Україні працюють лише з національною валютою). Потрібно буде також витратитися на відкриття рахунку в банку. Це не обов’язково робити в тому ж банку, де розміщені кошти фонду, але так буде набагато зручніше. Саме на цей рахунок будуть перераховуватися гроші від продажу акцій фонду.

Крім того, потрібно буде заплатити КУА не менше 2,5% середньорічної вартості чистих активів, премію за успішне інвестування (приблизно 7% перевищення еталону прибутковості), і, звичайно ж, податок державі в розмірі 15% прибутку, отриманого при продажу акцій.

Вже на наступний день після внесення коштів на рахунок фонду можна буде повністю розпоряджатися своїми цінними паперами. Підтвердженням того, що клієнт став інвестором фонду, служить виписка з реєстру і свідоцтво (при документарній формі випуску цінних паперів) або виписка з рахунку в цінних паперах (при бездокументарній формі), де вказується кількість придбаних паперів.

Далі залишається тільки чекати зростання ринку. Фондовики радять не вкладатися в такі фонди менш ніж на півроку, рік. Продати свої акції можна на вторинному ринку, а можна дочекатися терміну викупу їх самою КУА.

Чим краще депозиту?

• цінні папери індексних фондів потенційно можуть принести набагато більшу прибутковість, ніж депозит .

Чим гірше депозиту?

• є ризик втрати частину інвестиції;
• складніше “вийти” з інвестиції.