Імпортозаміщення не спрацювало: західні санкції паралізували логістику, транспорт і виробництво в рф

Санкційний тиск Заходу на росію не зникає — навпаки, він поступово трансформується з обмежень на гучні сектори у глибоке проникнення в щоденне функціонування економіки. На перший погляд, санкції можуть здаватися фоновим шумом глобальної політики. Але реальні наслідки — вже помітні в кожному гвинтику російської системи.

Нещодавно Швейцарія приєдналася до 16-го пакету санкцій ЄС, розширивши заборони проти російських ЗМІ та заблокувавши можливість розміщення реклами ще на вісьмох пропагандистських ресурсах. Це не лише крок солідарності з Україною, а й чіткий сигнал: навіть країни з традиційно нейтральною позицією більше не ігнорують загрозу, яку становить інформаційна зброя кремля. Санкції, що набирають чинності 23 квітня 2025 року, демонструють глобальну підтримку принципу інформаційної відповідальності.

Але це — лише верхівка айсберга. Наслідки західного тиску куди глибші, і проявляються там, де російська держава їх відчує найболючіше — у сфері технологій та інфраструктури.

“Пошта Росії” — колись символ масштабної логістики — сьогодні вручну сортує листи, затримуючи кореспонденцію на тижні та місяці. Причина проста й невідворотна: західне обладнання, яке забезпечувало автоматизацію, або вийшло з ладу, або було віддалено заблоковане іноземними виробниками. А власні “аналогів нет” не рятують ситуацію: запасних частин немає, а нових машин — ще менше.

Руйнується і важка промисловість. У 2024 році росія змогла забезпечити лише 1,7% попиту на власні верстати. Решта — імпорт, здебільшого контрабандного або паралельного характеру.

Гучні заяви про “техносуверенітет” виявилися ширмою: вся електроніка, навіть “національного виробництва”, досі збирається на іноземному обладнанні. Санкції позбавили росію не лише поставок, а й майбутнього: без доступу до передових технологій виробництво поступово деградує.

Не менш показовим є обвал ринку автобусів. Падіння продажів на 63% — не тимчасове явище, а ознака глибокої економічної деформації. Російські бренди, такі як ПАЗ, не здатні утримати навіть зменшений ринок. Імпортні альтернативи не встигають покривати нестачу, а мілітаризація економіки витісняє цивільні потреби на другий план. У пріоритеті — не транспорт, а танки.

Схожа ситуація в автопромі загалом. АвтоВАЗ публічно визнає: ринок входить у фазу “ідеального шторму”. Споживач втрачає довіру, зникає купівельна спроможність, дилери закриваються. Вперше в історії падіння продажів спричинене не лише кризою, а психологічною втомою та нестабільністю. Навіть Lada — символ російського автопрому — більше не витримує тиску.

Ціни падають, виробництво зупиняється, довіра зникає. Санкції не вбивають російську економіку одномоментно — вони повільно й неухильно демонтують її зсередини.

Індустріальна пастка, у якій опинилася держава-агресор, дедалі глибша. Витрачаючи мільярди на війну, росія не має ресурсів ні на технологічний прорив, ні на базове обслуговування цивільного життя. Відмова світу постачати машини, мікросхеми, верстати й послуги вже не є абстракцією — вона перетворюється на щоденну реальність для мільйонів росіян.

Висновок очевидний: санкції працюють. Повільно, але неухильно. Вони не просто ускладнюють життя кремля — вони позбавляють його інструментів, з якими можна було б продовжувати агресію. І якщо тиск триватиме, росія втратить не лише бойову здатність, а й здатність виживати як сучасна індустріальна держава.