Як отримати прибуток від своїх акцій?

Значна частина українців досі володіють чималою частиною акцій, однак вони ніяк не користуються благами власників-міноритаріїв. Що робити, якщо у вас є акції та, чи можна на них заробити – розбирався Простобанк.

Справа в тому, що більшість з нас отримало свої цінні папери в лихі 90-ті. Тоді це був період тотальної приватизації, коли підприємства-гіганти продавалися за гроші, а більшій частині населення роздавали ваучери – приватизаційні сертифікати.

Непотрібні папірці?

У ті часи вони вважалися незначущими папірцями, і були або продані перекупникам, або обмінювалися на акції, – на той час, по суті, такі ж нічого не значущі фантики. Ті, хто продав свої ваучери на зорі ери приватизації, хоч і отримали крихти, але все ж це були реальні гроші. Ті, хто вирішили почекати, до сих пір чекають своєї години, залишаючи порошитися в комодах сертифікати про право власності.

Скористатися своїм правом і продати акції – велика морока для міноритаріїв, адже в Україні досі немає цивілізованого ринку цінних паперів, де відома їхня ціна і є можливість їх продати за цією ціною.

Не виявляють належної активності у відстоюванні своїх прав і самі акціонери. Адже найчастіше це не професійні рантьє, а колишні працівники радянських заводів, які одержували акції в якості зарплати або для тихої приватизації підприємства його топ-менеджментом. Левова частка таких заводів зараз є ЗАТ, тому на них обмежений оборот акцій. Акціонер не має права продати свої акції третім особам, не запропонувавши їх членам ЗАТ. Мажоритарії цим користуються, пропонуючи викуповувати акції за ціною трохи вище номіналу, що звичайно, не влаштовує міноритаріїв. Саме такі випадки і притягують рейдерів, які готові запропонувати великі гроші за акції, спокушаючи тим самим працівників підприємства продати свою частку незважаючи на корпоративну солідарність.

А як же дивіденди?

Що ж стосується дивідендів, то говорити про їх виплату, на жаль, не доводиться. Найчастіше, реальні власники підприємств не бажають ділиться прибутком і користуючись перевагою, голосують за спрямування прибутку на розвиток підприємства.

Втім, якщо міноритаріїв багато, то вони можуть вплинути на прийняття рішення на зборах акціонерів, особливо якщо на ньому прийнято кумулятивне голосування, яке дозволяє приплюсовувати голоси і приймати рішення. Практика показує – якщо акціонери діють спільно, то цілком здатні вплинути на рішення про виплату дивідендів.

Втім, якщо на руках привілейованих акції, то на збори можна не ходити, так як дивіденди на такі акції перераховуються в будь-якому випадку – правда в обмін на неучасть в управлінні акціонерним товариством.

Акції на прокат

Акціонери, які володіють неперсоніфікованими акціями, можуть передати їх в управління трастової або інвестиційної компанії на деякий термін. Беруть в оренду акції як правило на термін від року і більше. Вартість оренди – 50% і більше від суми номіналу акції. Для цього укладається договір оренди, що дає можливість третім особам виступати довіреною особою і голосувати на свій розсуд.

Якщо ж власник акції хоче отримати більш суттєві гроші, то тоді йому прямий шлях продавати свої паперові активи. І тут виникає питання – кому продати і за скільки.

Простіше йдуть справи у тих, хто перебуває у відкритому акціонерному товаристві (ВАТ), оскільки такі співвласники мають право продати свій пай будь-кому. Наприклад, звернувшись до інших акціонерів, в інвестиційну компанію, що займається скупкою акцій, або продавши їх на біржі. Продати акції іншим акціонерам або самому підприємству не складно, проте не факт, що тут вдасться отримати заслужену ціну. Тому для початку варто дізнатися хоча б ринкову вартість акцій. Звичайно, в нашій країні це зробити не так-то просто з огляду на непрозорість фондового ринку та велику кількість спекуляцій.

Йти на біржу?

Однак дізнатися приблизну ціну все ж можливо. Якщо цінний папір є в лістингу або біржовому списку ПФТС ( www.pfts.ua ) або іншої фондової біржі, то можна переглянути його останній курс на сайті. Безумовно, продати папір за біржовим курсом іншим акціонерам практично нереально, але тут буде хоч якийсь орієнтир. В ідеалі – продати акції в 60-70% від біржового курсу на продаж.

Якщо акціонери не погоджуються, а інвесткомпанія пропонує надто мало грошей, можна спробувати продати папери самому. Наприклад, в інтернеті на фінансових сайтах безліч форумів з пропозиціями продати-купити акції. Якщо акції дійсно цінні, то можна продати їх за досить вигідною ціною. Якщо ж власник акцій хоче вичавити максимум зі своїх цінних паперів, то тоді йому варто звернутися на біржу.

Вигідніше буде мати справу тільки з брокером-членом біржі, які виставить ваші акції на продаж за певну комісію. Тут вже все буде залежати від того, як ви домовитеся. Після того, як компанія виставить акції на біржу, вони можуть бути куплені за досить вигідною ціною всього за один день. Однак якщо ринок знаходиться в стані падіння, то за акції можна отримати значно менше, ніж день або два назад. Тому все-таки варто дізнатися, як вів себе цей папір останнім часом, чи не знаходиться він в стані стрімкого падіння. В такому випадку або стоїть почекати, або погоджуватися на ту ціну, яка є.

Продавати акції на біржі варто лише в тому випадку, якщо папір ліквідний, тобто по ньому проходять часті операції купівлі-продажу і за них можна постійно виручити гроші. Багато що залежить від того, наскільки вагомий у вас портфель цих акцій. Чим більше акцій, тим більше вигоди, але більше ризиків. Адже в разі невдачі можна продати папери за набагато менші гроші, та ще витратитися на брокерів.

Тому біржу вибирають заможні акціонери, які знають толк в фондовому ринку, його плюси і мінуси.

Акції під заставу

Як ще можна корисно розпорядитися своїми акціями? Можна спробувати взяти під їх заставу кредит або розплатиться за якийсь товар. Звичайно під таку заставу треба буде знайти потрібного покупця, а це додатковий час. Наприклад, можна оформити позику грошей у акціонерів ВАТ, адже вони знають толк в цих цінних паперах, тому зможуть прокредитувати. Те ж саме може зробити і керівництво ВАТ, наприклад дати кредит на закупівлю нової техніки або солярку для збору врожаю.

Що ж стосується банку, то тут ситуація складніша. Фінансисти повинні оцінити вартість застави, а акції вважаються досить низьколіквідним майном, особливо в українських реаліях. Тому у акціонерів вельми невеликі шанси на кредит в банку під заставу своїх цінних паперів.

Звичайно, акції можна врешті-решт подарувати або залишити у спадок. Але сам процес нотаріального оформлення такого дару настільки скрутний і клопіткий, що навряд чи буде цікавий як дарувальнику, так і одержувачу дару. Адже сторонам потрібно переоформити документи, подати заявки реєстратору, щоб він переоформив права на акції. Для цього певний документ підписує нотаріус. Словом, всі супутні витрати будуть коштувати грошей і часу, так що тим, хто має невеликі пакети акцій, краще перевести акції в грошову форму, і вже потім дарувати.

Нарешті, акціонер може просто почекати. А що як через років 10 акції якого-небудь Цурюпинського комбінату коштуватимуть величезних грошей? Для цього варто подбати про те, щоб акції зберігалися в надійному місці. В ідеалі, потрібно перевести акції в бездокументарну форму, написавши відповідне звернення до банку-зберігача. Далі слід оформити з яким-небудь респектабельним банком угоду про зберігання і обслуговування акцій, що буде завірено депозитарною розпискою. В такому випадку банк буде підтверджувати Ваше право власності на цінний папір, і він буде захищений від поглинань і анулювання. Звичайно, добре б мати депозитарні розписки від Bank of New York, але на худий кінець, зійдуть і підтверджуючі документи від українського банку з хорошою репутацією.