Добросовісність як фільтр відповідальності: Володимир Погребняк про межі дозволеного у процедурах банкрутства фізичних осіб

На ІІІ Національному форумі з питань банкрутства суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, доктор юридичних наук Володимир Погребняк представив аналітичну доповідь, присвячену одному з ключових понять Книги п’ятої Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) — добросовісності фізичної особи-боржника. Це питання в часи війни набуває все більшої актуальності, адже за словами судді, “за півроку 2025 року звернень від фізичних осіб уже приблизно стільки ж, скільки за весь минулий рік”. Тож його виступ не лише окреслив межі судового трактування цього принципу, а й запропонував фаховій спільноті дискусійні критерії матеріально-правової та процесуальної добросовісності у банкрутстві, хоч у Книзі п’ятій КУзПБ в нинішній редакції і не знайдеться жодного слова ані про добросовісність, ані про шахрайство.

Звільнення від боргів як винагорода за добросовісність

Суддя Погребняк наголосив, що добросовісність боржника — це не декларативне гасло, а правова умова отримання ним ключової переваги механізму банкрутства — так званого discharge, або ж часткового списання зобов’язань (ч. 4 ст. 129 КУзПБ). Цей принцип, за його словами, є своєрідною умовною винагородою за повноцінну участь боржника у процедурі: відкритість, співпрацю з арбітражним керуючим, чесність у наданні даних та дотримання процесуальних правил.

Верховний Суд, за словами судді, чітко підтвердив це у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20: саме добросовісність фізичної особи стала вирішальним критерієм, який дозволив суду рухатись далі у провадженні та приймати позитивне для боржника рішення. Зокрема, у п.62 Постанови сказано, що “законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника – фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог”.

До речі, саме в цій постанові зазначено, що “на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена”. Тим не менш, судді адекватно реагували на випадки, “коли фізична особа зазначала в плані реструктуризації, що вона готова виплатити по 1 (одній) гривні в якості погашення вимог кредиторів”. Зрозуміло, що судом було розцінене це як прояв недобросовісності, тож провадження у справі було закрито.

Інша важлива постанова — від 18.01.2024 у справі № 911/2308/23 — сформувала стандарт того, якою конкретно має бути процесуальна поведінка боржника. Зокрема, саме в цій постанові зазначено, що на стадії підготовчого засідання формально не перевіряються ознаки неплатоспроможності боржника, а оцінка реального стану платоспроможності боржника фактично надається судом за наслідком відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, введення процедури реструктуризації боргів боржника, звернення кредиторів до суду із заявами про визнання грошових вимог до боржника, їх розгляду судом, розгляду звіту про результати перевірки декларації боржника, оцінки доказів наданих на підтвердження фінансово-майнового стану боржника. Подібний за змістом висновок викладений і у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №922/1426/21 і від 28.09.2022 у справі №916/106/22.

В будь-якому випадку суд виходить з того, що до боржника – фізичної особи КУзПБ “установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків“.

Зокрема, задля отримання бажаного результату – відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:

• повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини 2 статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;
• надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини 3 статті 116 КУзПБ), а в разі необхідності – додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
• подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина 4 статті 116, частина 7 статті 126 КУзПБ);
• повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
• погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

Також КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності. Зокрема, обставини притягнення боржника до адміністативної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю, є підставою як для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, так і для закриття провадження у такій справі (пункт 3 частини 4 статті 119, пункт 3 частини 7 статті 123 КУзПБ). Водночас інші обставини, які свідчать про недобросовісність боржника, зокрема неподання ним повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї, приховування боржником власних активів тощо, які також є підставами для закриття провадження у справі про неплатоспроможність згідно з частиною 7 статті 123 КУзПБ, не визначені підставами для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Адже відповідні обставини підлягають ретельному дослідженню судом за наслідком відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, розгляду звіту про результати перевірки декларації боржника, оцінки інших наданих ним доказів тощо.

Якщо фізична особа зловживає правом, намагається приховати доходи чи маніпулює зобов’язаннями, суд не повинен задовольняти її заяву про списання боргів.

Чи є боржник за кордоном — недобросовісним?

Провокативне питання, яке виніс суддя Погребняк на обговорення під час Форуму, — чи може саме перебування боржника за кордоном (легальне чи ні) свідчити про його недобросовісність? А також чи правомірно змушувати таких боржників особисто з’являтись до суду, як того вимагає Кодекс? Він не дав прямої відповіді, але підкреслив: така оцінка має ґрунтуватися на поведінці боржника у справі, а не на його геолокації: “Врешті-решт, моя особиста думка, що ми не можемо просто взяти і 6 млн наших громадян, які наразі перебувають за кордоном, викреслити з нашого правового буття…”

Поведінкові індикатори недобросовісності

У презентації судді також було наведено низку індикаторів, що свідчать про зловживання правом:

1. відсутність спроб домовитися з кредитором до подання заяви про банкрутство;
2. концентрація боргів у короткий період часу перед зверненням до суду;
3. необґрунтовано висока кількість кредитів або мікропозик, які не мали економічного сенсу;
4. маніпуляції з майном або доходами (наприклад, фіктивне відчуження активів);
5. подання завідомо неповної інформації арбітражному керуючому.

Натомість позитивною ознакою добросовісності є прозора поведінка боржника, надання повної інформації, спроби реструктуризації боргу до звернення до суду, а також участь у судовому процесі без ухилення.

Іншими словами, якщо в цілому узагальнити виступ судді Погребняка, то можна запропонувати підходити до оцінки добросовісності за принципом Д.Ф.О., який об’єднує:

• Добросовісність — чи діє боржник чесно, відкрито, чи не намагається приховати обставини?
• Формалізм — наскільки точно боржник дотримався передбачених процедур, подав документи, повідомив про майновий стан тощо?
• Обґрунтованість — чи реалістично виглядають пояснення щодо виникнення боргів, чи підтверджуються вони доказами?

Саме така триєдина оцінка дозволить уникнути крайнощів як у формальному, так і в надто поблажливому трактуванні ситуації для фізичної особи – боржника.

Тінь ризикованих угод

Важливий блок виступу судді стосувався і матеріально-правової добросовісності боржника. Тут суддя згадав кілька контроверсійних питань:

• Деліктна заборгованість — чи заслуговує особа, яка має борг через завдання шкоди, на звільнення від цього боргу (звичайно, що йдеться про шкоду, не пов’язану
  із завданням шкоди здоров’ю чи життю фізичної особи або з вчиненням кримінального правопорушення)?
• Азартні ігри — чи добросовісним є боржник, який програв гроші в казино, а тепер намагається списати ці борги через процедуру неплатоспроможності?
• Співвідповідальність службовців — як діяти у випадках, коли шкоду державі завдали дії посадових осіб, але без складу злочину? Тут суддя навів положення ст. 6 Закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», які дозволяють державі звертатися з регресними вимогами до винних у бюджетних збитках.

В. Погребняк згадав також приклади з банківської сфери: після націоналізації банку держава має право аналізувати правочини попередніх власників та менеджерів. У разі виявлення збитків, завданих банку, ці особи можуть нести відповідальність (див. абз. 58–61 розд. X Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). Ці механізми, за словами судді, не лише про відновлення справедливості, але й про фільтрацію спроб «очистити» сумнівне походження боргів за допомогою процедур банкрутства.

Висновок

Виступ судді В.Погребняка можна трактувати як запрошення до фахової дискусії: чи готове українське законодавство і судова система до гнучкого, але відповідального підходу у справах про банкрутство фізичних осіб? Добросовісність — це вже не лише декларація, а правовий інструмент. І саме її аналіз стає центральним завданням суду при кожній спробі боржника скинути тягар боргів.