Чи потрібні Україні окремі інвестиційні суди: блог Віктора Сурника

Автор: Віктор Сурник, керуючий партнер АО ALARIUS

Сьогодні, під час повномасштабного військового вторгнення російської федерації в Україну, особливо гостро стоїть питання відбудови держави. Одним із джерел фінансування такої відбудови є інвестиції, зокрема іноземні. Необхідною передумовою для залучення іноземних інвестицій є покращення інвестиційного клімату України, що передбачає забезпечення належного судового захисту прав та інтересів інвесторів. Тому захист прав інвесторів є новим викликом для судової системи України.

І тут постає питання: чи готова наша судова гілка влади до таких викликів?

Поза сумнівом, активне залучення іноземних інвестицій зумовить збільшення кількості судових спорів, пов’язаних із захистом прав та інтересів інвесторів. Водночас на XІ Міжнародному судово-правовому форумі основний акцент виступів представників судової гілки влади стосувався надмірного навантаження на судову систему та кадрового голоду. У такому контексті виникає питання щодо організаційної готовності судової системи.

Крім того, з аналізу судової практики випливає висновок, що інвестиційна діяльність в Україні не є достатньо розвинутою та цілком визначеною в правовому полі, про що свідчать, зокрема, різні підходи Верховного Суду до тлумачення інвестиційних договорів та, як наслідок, розбіжності в правових висновках в інвестиційних правовідносинах.

Отже, питання створення в України окремої судової інституції — Вищого інвестиційного суду — стоїть дуже гостро і давно обговорюється в юридичній спільноті.

На нашу думку, необхідно виокремити інвестиційні спори в окрему категорію справ.

Водночас якщо казати про створення нової судової інституції для розгляду інвестиційних спорів, то виникає питання щодо конституційності таких нововведень, адже за статтею 125 Конституції України створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Крім того, створення нового суду потребує наявності матеріально-технічної бази та призначення нових суддів, що вимагатиме значних видатків із бюджету країни. А це, як то кажуть, не на часі.

На наше переконання, можливо вирішити це питання більш раціональним способом, наприклад шляхом створення окремої палати з розгляду інвестиційних спорів у складі Касаційного господарського суду або Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Це потребуватиме значно менших видатків і водночас дасть змогу виокремити інвестиційні спори в окрему категорію справ, які будуть розглядати судді з окремою спеціалізацією.