Боржник не може вимагати солідарної відповідальності іншого боржника перед кредитором, якщо цього не вимагає сам кредитор – КЦС ВС

ЦК України, як основний регулятор приватних відносин, не передбачає такої конструкції, як встановлення для кредитора правового режиму солідарності поза його волею, а за бажанням боржника.

Боржник не може оскаржити рішення суду про відмову в задоволенні позову кредитора до іншого боржника про солідарне стягнення заборгованості, якщо кредитор не скористався правом на оскарження такого рішення.

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Позивачка вказувала, що позичила відповідачеві кошти, за які він придбав кілька квартир та нежитлову будівлю. Позичені кошти відповідач не повернув. Оскільки кошти він отримав під час перебування у фактичних шлюбних відносинах та в інтересах сім’ї, все придбане майно перебуває у спільній частковій власності, тому позивачка просила стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договорами позики.

Суд першої інстанції задовольнив позов. Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу співвідповідачки, скасував рішення районного суду в частині стягнення з неї боргу.

Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зокрема, мотивував, що апеляційний суд не врахував правові позиції Великої Палати ВС щодо презумпції спільності боргів подружжя та про те, що тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності боргів подружжя, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

КЦС ВС залишив касаційну скаргу без задоволення, постанову апеляційного суду – без змін, зробивши такі правові висновки.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).

ВС акцентував, що автономія волі та приватний інтерес є «підвалинами» сучасного приватного права. Завдання приватного права полягає в «напрацюванні» таких правил, які максимальною мірою забезпечують автономію волі та реалізацію приватного інтересу кожної особи, без порушення прав і інтересів інших осіб.

ЦК України, як основний регулятор приватних відносин, не передбачає такої конструкції, як встановлення для кредитора правового режиму солідарності поза його волею, а за бажанням його боржника.

Позивачка, якій у задоволенні позовних вимог до співвідповідачки про солідарне стягнення коштів за договорами позики відмовлено, не скористалася своїм правом подачі касаційної скарги чи приєднання до касаційної скарги відповідача. Така процесуальна поведінка позивачки свідчить про згоду з оскарженою постановою апеляційного суду в частині відмови в задоволенні її вимог до співвідповідачки.

Тому суд касаційної інстанції не має підстав для задоволення позову до співвідповідачки за касаційною скаргою відповідача. Також відповідач не посилався на наявність у нього повноважень діяти в інтересах позивача, таких доказів не надав.

Отже, постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача до співвідповідачки належить залишити без змін.

Постанова Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 601/1396/21 (провадження № 61-6001св23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/121351895.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.