Так, у ході дослідження ринку еквайрингових послуг, зокрема в частині встановлення розміру однієї зі складових цих послуг – ставки інтерчейндж, АМКУ виявив невідповідність дій певних учасників ринку законодавству про захист економічної конкуренції шляхом встановлення завищеної комісії за послуги еквайрингу.
Як зазначається, здійснювати безготівкові розрахунки за товари споживачам дозволяє послуга еквайрингу. При оплаті покупцем вартості товару з використанням електронних платіжних засобів, торговець надає йому таку можливість шляхом здійснення оплати через POS-термінали, підключені до платіжної системи. З цією метою торговці співпрацюють з банками, які є учасниками платіжної системи та набули статусу еквайра. Цим банкам підприємці і сплачують комісію за послуги еквайрингу.
У свою чергу банки-еквайри оплачують банкам-емітентам, які випускають платіжні картки, міжбанківську комісію – інтерчейндж, – розмір якої встановлюється міжнародними платіжними системами.
АМКУ нагадав, що для всіх банків розмір інтерчейндж однаковий, але відрізняється за типом картки, видом діяльності торговця тощо. Всю суму такої комісії отримує банк-емітент. Якщо банк-емітент і банк-еквайр – один і той самий банк, при розрахунках не проходить міжбанківська операція, а тому не виникає підстав включати до тарифу з еквайрингу комісійну винагороду інтерчейндж.
Водночас Ощадбанк і ПриватБанк можуть надавати послуги еквайрингу з територіальним покриттям по Україні в повному обсязі. Відтак найбільші торговці зазвичай обирають послуги одного чи одразу двох цих банків.
АМКУ вважає, що таке становище ПриватБанку та Ощадбанку має структурні ознаки монопольного (домінуючого) на ринку послуг еквайрингу. Як зазначається, остаточне визначення становища відповідачів у справах – одноосібної чи колективної монополії – АМКУ визначить у ході відповідного розслідування.